Освіта та коронавірус

Коронавірус змінив життя мільйонів людей, а особливо – освітян. Від весни 2020 року вчителі та університетські викладачі змушені були освоювати онлайн-інструменти, робити віртуальні класи, проводити семінари, вебінари, приймати екзамени через інтернет. Найгірше те, що простір університетського спілкування було перетворено на замкнуті “кабінки” домашнього та віртуального середовища.

Вірус, який спричинив епідеміологічну паніку в усьому світі, створив ситуації, у яких ми втрачаємо людські характеристики. Найвідомішим критиком у цьому контексті став італійський філософ Джорджіо Агамбен, який розробив концепцію “голого життя”. Це поняття складне, але коротко його можна описати як зведення таємниці та складності людського життя до виживання, простого забезпечення біологічних процесів, які підтримують наше існування в цьому світі.

Неприйнятним і дивним для Агамбена стало те, що люди доволі швидко нормалізували втручання держави в їхнє приватне життя, як-от біологічний контроль за потенційно небезпечними особами та примус до самоізоляції. Як виявилось, люди готові пожертвувати багатьма досягненнями цивілізації заради виживання й безпеки. Юваль Ной Харарі, як і Агамбен, говорить, що неправильно обирати між свободою та здоров’ям, між приватністю та системою тотального контролю. Людина має право й на власний простір, і на здоров’я, а пандемія не повинна давати корпораціям право збирати про нас біологічну інформацію. Отримавши доступ до таких даних, компанії і уряди будуть знати нас краще, ніж ми самі, а отже, зможуть не тільки передбачати наші почуття, а й маніпулювати ними і продавати нам все, що хочуть. Бо для корпорацій особистість не має значення, дані про людей вони легко перетворюють на товар або політику.

Важливим поняттям у мисленні Агамбена є легальне право держави на введення “надзвичайного стану”, який, хоч і регулюється конституційно, насправді розігрується, наче звичайна настільна гра. Згадайте лише, як легко Порошенко влаштував істерику із українськими моряками, яких захопили вороги. Тоді він міг впровадити особливий політичний стан у державі. Нелегітимний Лукашенко має всі потрібні йому права і можливості, щоб запровадити будь-який надзвичайний стан у Білорусі. Якщо населення сильно налякати, ним можна маніпулювати. Агамбен твердить, що люди настільки звикли жити в умовах вічної кризи і надзвичайної ситуації, що, здається, не помічають, що їхнє життя зведене до суто біологічного стану: воно втратило не тільки всі соціальні і політичні риси, але й людські та емоційні характеристики. Суспільство, яке живе в стані багаторічної надзвичайної ситуації, не може бути вільним.

У своєму весняному тексті, який переклали багатьма мовами, Агамбен твердив, що системі освіти, яку у Європі розвивали майже тисячу років, настає кінець. Більше не буде студентських містечок і живого спілкування, усі навчатимуться в окремих приміщеннях, часто розділених сотнями кілометрів. Він говорить, що викладачі, які погоджуються на таку дистанційну та онлайнову форму навчання, нічим не відрізняються від німецьких освітян, які присягали фашизму у 1931 році. Студенти не мусять вступати у такі виші та долучатись до формування нової системи. Цей заклик філософа, однак, був сприйнятий ще більш скептично. Агамбен підкреслює, що саме цифровий сценарій освіти є найбільш вигідним для влади: завдяки забороні на спільне соціальне і культурне життя розмови і суперечки про політику нарешті вщухнуть. Людьми стане простіше керувати та маніпулювати.

В українському контексті годі шукати таких Агамбенів. Ми успішно відсвяткували 1 вересня і відправили дітей у школи, хоча є підозра, що незабаром частину закладів знову закриють. Українські виші теж заявили про свою готовність надавати освітні послуги. До того ж в Україні аншлаг: кордони закриті, діти не поїхали вчитися до інших країн, тож квола вітчизняна освіта отримала бонуси. Як і в радянський час, неякісна освіта має надзвичайний попит, бо у людей попросту немає вибору – молодь, оточена вірусною стіною, змушена залишатися на місцях. Я сам веду лекції вже від середини серпня і ще не бачив живих студентів, тож відчуваю себе колаборантом системи, яка хоче перетворити нас на машини…

Ми переконані, що повернення в колишню реальність після закінчення пандемії стане неможливим, а новий світ для нас буде розмитим і крихким. Уявляючи антиутопічні сценарії майбутнього, Славой Жижек припускає, що в прийдешньому легітимним буде тільки віртуальний простір. З часом індивідуальне навчання, живий чи персональний тілесний досвід стануть частиною привілеїв, які будуть доступні лише багатим. Він, як і Олександр Еткінд, часто говорить, що пандемія неможлива без нашої участі – люди самі облаштовують свою майбутню могилу. “Можливо, найтривожніше, що ми можемо усвідомити, – твердить Жижек, – завдяки поточній епідемії: коли природа атакує нас вірусами, вона в якомусь сенсі повертає нам наш власний меседж, який полягає в тому, що те, що ви зробили зі мною, я зараз роблю з вами”.

Природі байдуже, вірус не розрізняє багатих і бідних, а от ми, люди, це залюбки робимо. Пригадуєте, як Трамп хотів купити у німецької компанії CureVac вакцину від коронавірусу, якою б у разі її ефективності користувалися лише американці? Для нього інший світ існує лише як ресурсна база, важливі натомість тільки свої, обрані. Це логіка ліберального капіталізму, де виживає найсильніший. Багатії завжди матимуть доступ до кращої медицини, до ефективніших ліків, а от усі інші люди будуть залишені самі на себе. Подібно і з освітою: дистанційне чи онлайн-навчання не може замінити живе спілкування, проте в новому світі особисті контакти, ймовірно, перетворяться на ознаку обраності.

Тож цінуйте, поки маєте, живе спілкування і навчання від живих особистостей, бо в осяжному майбутньому викладачів узагалі можуть замінити машини. Бездушна машина перевірить ваш тест і визначить рівень знань, однак знання ще ніколи не породили мудрість. Для мудрості потрібен діалог, а цього віртуальне навчання забезпечити не зможе!