От і діждалися Вашингтона

Тарас Григорович таки виявився справжнім пророком, бо ще майже два століття тому заповів, що без “Вашингтона з новим і праведним законом” тут нічого доброго не буде. Шевченко, мабуть, і не міг припустити, що чекати доведеться так довго. Та все ж вірив: “А діждемось-таки колись”. От і діждались.

За цей час найбільш нетерплячі та недовірливі українці не чекали “пришестя Вашингтона” на свою землю — самі правдами й неправдами проривалися на “вашингтонщину”. Чекали й вірили найбільш віддані державники: наприкінці Другої світової підпільники й партизани все ще марили, що Америка відіб’є в СРСР незаконно захоплені європейські території; потім дисиденти сподівались, що США почнуть із Радянським Союзом Третю світову війну, переможуть і дадуть Україні державність. Та коли державність таки “сталася” внаслідок розвалу комуністичної імперії, щось пішло не так.

І знову залишилися надії на Вашингтон. США, щоправда, не поспішали здійснювати ці сподівання нащадків Шевченка. Аж поки не почалася велика війна між Україною і Росією — далі зволікати вже було нікуди. Українці спочатку підкупили “колективного Вашингтона” своєю стійкістю і мужністю, але згодом знову розчарували нездатністю самотужки впоратися з патологічними проблемами власної держави — корупцією, злодійством і шахрайством. Тож Вашингтон узявся діяти.

Довгоочікуваний прихід Вашингтона почався з того, що американський президент Джо Байден оголосив 14 вересня про створення нової посади — спеціального представника США з питань економічного відновлення України. Очолить новий офіс 64-річна Пенні Пріцкер. Її призначення має символічний зв’язок із Шевченковими пророцтвами. “Моя сім’я втекла з України наприкінці 1800-х років із Київської області — з території, яку тепер хочуть захопити росіяни. І те, що тепер я отримала можливість допомагати Україні від імені Сполучених Штатів, щоб залишатися незалежною демократичною державою, просуваючись до європейської інтеграції, — це покликання найвищого порядку”, — розповіла пані Пріцкер одному з українських видань. Пенні Пріцкер, як сама твердить, фокусуватиметься на реформах, що стосуються прозорості та підзвітності відбудови: “Це зміни регуляторного середовища, правоохоронних органів, судової системи, у сфері боротьби з корупцією, управління держпідприємствами тощо”. Тобто на тому, на чому самі українські еліти не здатні сфокусуватися вже понад тридцять років.

Так склалося, що паралельно із цим Штати обрали й головного спостерігача за військовою допомогою Україні. Ним став генеральний інспектор Міністерства оборони США Роберт Сторч, який має обійняти нову посаду 18 жовтня. Повідомлялося, що серед обов’язків Сторча — контроль за приблизно 113 мільярдами доларів допомоги Україні, що була надіслана США та іншими країнами після повномасштабного вторгнення РФ. У західній пресі з’явилися коментарі, що, оскільки адміністрація Джо Байдена й далі надає Україні допомогу на мільярди доларів, деякі члени Конгресу, особливо республіканці, закликали до посиленого контролю, щоб запобігти зловживанням. Що ж, репутація владного Києва відома добре і його нинішнім партнерам.

Й от нарешті днями прийшла ще одна новина із цієї ж сфери. У посольстві США заявили, що дійсно передали Україні “перелік пріоритетних реформ” для “інтеграції в Європу”. У повідомленні, зокрема, ідеться: “У рамках діалогу, що триває з Україною та сторонами, зацікавленими в майбутньому успіху України, Сполучені Штати надали запропонований перелік пріоритетних реформ для обговорення та зворотного зв’язку на Багатосторонній координаційній платформі донорів для України в Брюсселі. Цей перелік був наданий як основа для консультацій з урядом України та ключовими партнерами в рамках нашої незмінної підтримки України та її зусиль з інтеграції в Європу — мети, яку Сполучені Штати рішуче підтримують”.

Американці не приховують, що метою цих зусиль є “визначення пріоритетів і консолідація кроків” щодо реформування разом з Україною і ключовими зацікавленими сторонами. Джо Байден сказав про це ще відвертіше під час минулотижневого візиту президента України Володимира Зеленського до США: “Так само, як ми прагнемо допомогти українському народу захистити себе зараз, ми також прагнемо допомогти йому відновитися і відбудуватися для майбутнього, включаючи підтримку реформ, спрямованих на боротьбу з корупцією, створення середовища, у якому бізнес зможе процвітати, а американські та європейські компанії захочуть інвестувати”.

Отже, в українців з’явилася надія, що завдяки американцям в Україні нарешті будуть проведені реформи, за допомогою яких корупцію буде (майже) подолано, а бізнес зможе процвітати. Дав би Бог.

Однак ми повинні усвідомити, що боротьба колективного Заходу з українською корупцією стосуватиметься лише найвищих ешелонів влади — тих, де можуть розкрадатися інвестиції американських та європейських бізнесменів чи західна допомога. Натомість подолання корупції на ширшому рівні — ТЦК і ВЛК, суд і прокуратура, митниця і податкова тощо — це завдання як для всього суспільства, так і для окремих громадян, нащадків «батька Тараса». Бо Вашингтон принесе нам “праведний закон”, але от втілювати й реалізовувати його доведеться нам самим.