Війна і провінція

Після кожного влучання російських ракет у житлові будинки, об’єкти критичної інфраструктури, навчальні чи медичні заклади нас виправдано огортає лють і ненависть, сум і співчуття. І вперта переконаність: нічого, колись ми все це відбудуємо. Ключовими запитаннями тут є “коли?” і “хто це —ми?”. Думаючи про майбутню відбудову, велетенські масштаби та багатомільярдні інвестиції, ми повинні усвідомлювати, що суттєвий тягар цього процесу впаде на плечі локальних органів самоврядування, місцевих громад. І від їхньої готовності й відповідальності, а також від наявності кадрів, ресурсів і вмінь, великою мірою залежатиме успіх післявоєнного відновлення держави.

Як зберегти місцевий людський капітал чи використати потенціал вимушено переміщених осіб (ВПО), як правильно визначити першочергові пріоритети для відбудови й розвитку, як переконати й заохотити потенційних інвесторів? Більш свідомі члени органів місцевого самоврядування (ОМС) уже зараз ставлять ці й десятки схожих запитань і намагаються шукати на них відповіді в депутатів, урядовців та експертів.

За останні кілька місяців я побував на різних тренінгах, форумах, у школах тощо, організованих ГО “Центр громадянських ініціатив” спільно з USAID-SACCI, де небайдужі представники ОМС розповідали про свої проблеми, формулювали завдання, ставили запитання і под. Саме там я дійшов висновку, що успіх відбудови країни залежатиме не лише від ухвалення адекватних рішень Верховною Радою та старанного й компетентного виконання своїх обов’язків урядовцями різних рівнів, але й від активності й відповідальності ОМС зокрема та членів їхніх громад загалом.

На цих заходах представники десятків громад із різних регіонів України змогли послухати компетентних доповідачів, серед яких були народні депутати, експерти, громадські діячі, і поспілкуватися з ними. А також обмінятися думками й контактами для подальшої горизонтальної співпраці. Під час дискусій, інтерактивних сесій і запитань-відповідей на всіх заходах чи не основною була думка про те, що прозорість і публічність у діяльності ОМС є головною запорукою їхньої доброчесної репутації, без чого не є можливою ні ефективна співпраця з донорами, ні залучення до роботи компетентних фахівців, ні здобуття довіри й підтримки власної громади. 

Наприклад, державний секретар КМУ Олександр Ярема пояснював учасникам: “Дуже важливим є включення представників місцевої громадськості для визначення пріоритетів відбудови й розвитку. Це формуватиме майбутнє, бо допоможе людям визначитися (адже на сьогоднішній день хтось змушений переїхати в інший регіон України чи за її межі), побачити себе в контексті громади й відчути, що його думка є дуже важливою”.

Натомість відомий журналіст-розслідувач Юрій Ніколов, апелюючи до керівників ОМС, наголошував на необхідності взаємодії зі ЗМІ: “Чи потрібно у вашому містечку будувати лікарню і в якому місці, я не буду в то влізати, бо це питання громади. Ви в себе вдома, вам видніше, що робити. А от питання корупції для мене буде завжди”.

Заступниця директора ДП “Прозорро” Наталія Шимко, яка теж брала участь у тій дискусії, запевнила учасників, що правила прозорості під час закупівель поступово повертаються до вихідних позицій. “Звісно, що воєнний час наклав певні обмеження на нашу систему, і ми всі знаємо, що там у перші дні дозволили купувати все взагалі без “Прозорро”. З одного боку, це нормальна світова практика, коли для потреб національної безпеки дозволяється купувати все без дотримання будь-яких процедур закупівель, оскільки в такі моменти важливіше задовольнити ту потребу, яка виникає і яка спрямована саме на те, щоб цю безпеку гарантувати. Але з іншого боку, ми бачимо, що якщо дуже широко це використовувати, такі підходи, то вони призводять до зловживань. Тому зараз ми шукаємо цей баланс”, — переконувала пані Шимко.

Про важливість репутації громад і ОМС говорили спікери майже на всіх заходах. Особливо коли йшлося про перспективи майбутньої відбудови країни. Втрати й потреби територіальних громад зараз важко навіть визначити, адже війна ще не закінчилась. Натомість можна окреслити ті головні проблеми, з якими органи місцевого самоврядування стикаються вже, а згодом матимуть ще більше клопотів. Одними з найважливіших викликів, що стоять перед ОМС, можна вважати зруйновану інфраструктуру, наплив ВПО та повернення з війни ветеранів, чимало з яких уже мають інвалідність. Отже, необхідно буде відбудовувати й відновлювати поруйноване житло й комунальні та громадські об’єкти, знайти способи інтеграції вимушених переселенців, яким немає куди повертатись, а також реінтегрувати до місцевих спільнот тих членів, які прийдуть із війни.

На все це потрібні чималі кошти. Та де їх узяти? Спікерка одного з тренінгів Лана Зеркаль, колишня заступниця керівника МЗС України з питань євроінтеграції, наголосила, що якщо досі немає необхідних грошей на відбудову, то передусім через те, що немає планів із відбудови. “Міжнародним донорам потрібні від нас чіткі плани й пріоритети щодо відбудови”, — сказала пані Зеркаль. А ще вона нагадала, що Україна має серед міжнародних донорів негативний імідж у сфері отримання та використання фінансової допомоги. Тому й ОМС доведеться зіткнутися з такою оцінкою під час звернення до донорів. А зарадити в цій проблемі може тільки позитивна й гідна репутація тих, хто звертатиметься по допомогу.

Зрозуміло, що перед ОМС стоїть ще чимало проблем, способи розв’язання яких зараз не є очевидними. Однак, якщо учасники згаданих заходів здебільшого збагнули, що прозорість і публічність у їхній діяльності є такими ж важливими чинниками, як матеріальні й людські ресурси, це вже можна вважати рухом у правильному напрямку для досягнення успіху. Запитання ще й у тому, скільки таких “просунутих” ОМС, а скільки пасивних і некомпетентних, які тільки й чекають, що на них “зваляться” велетенські гроші інвесторів, а тоді вже вони їх почнуть “освоювати”? На це запитання мали б звернути увагу передусім самі мешканці сіл і містечок, щоб потім не опинитися біля казкового “розбитого корита”.