Перша летунська сотня Української Галицької армії

Павло Гай-Нижник, доктор історичних наук, заступник директора Науково-дослідного інституту українознавства МОН України

Перед початком революції в Російській імперії до складу Подільської губернії входило дванадцять повітів, де за переписом 1897 року було більше 7-ми тисяч населених пунктів, зокрема 17 міст і 120 містечок з 3-ма мільйонами мешканців. Одним з таких невеличких подільських населених пунктів було село Шатава (сьогодні Дунаєвецького району Хмельницької області).

Вигідне торгівельно-економічне і військово-стратегічне розташування, що надавало прикордонному селу контроль над перевалом через Товтри у напрямкові Кам’янця-Подільського й зливу Збруча з Дністром, зумовило активну роль Шатави у національно-визвольних змаганнях 1917-1921 років.

Восени 1918 року після розвалу Австро-Угорщини на Західних землях розпочалася підготовка до українського повстання, що отримало назву “Листопадовий зрив”. У результаті революції утворилась Західноукраїнська Народна Республіка. Оскільки на відвойовані українцями території на той час претендувала Польща, невдовзі розпочалася польсько-українська війна. Вже тоді уряд ЗУНР відправив кількох делегатів від Галичини до Гетьмана Павла Скоропадського з проханням допомогти у боротьбі з поляками.

З огляду на тодішню міжнародну та внутрішню ситуацію Гетьманату, Павло Скоропадський не міг відкрито підтримати ЗУНР, однак нелегально надав Українській Галицькій армії кілька мільйонів готівкою, бойовий панцерник з набоями й кількадесят вагонів військового майна, зокрема вагони з цукром – найліквідніший продукт і найціннішу валюту того часу. Гетьман також дозволив приєднатись до УГА добровольцям, і наказав Січовим Стрільцям “самовільно” вирушити з Білої Церкви для підтримки українців у боротьбі з поляками. Проте Стрільці відмовились виконувати розпорядження, а згодом виступили на чолі з Директорією в авангарді повстання проти Гетьмана.

Першого листопада 1918 року старшина Начальної Команди Української Галицької армії Дмитро Кренжаловський звернувся до Гетьмана з проханням допомогти у створенні військово-повітряних сил УГА. Згодом, за рішенням Павла Скоропадського, осередком зародження Першого Летунського Полку стало саме село Шатава.

У Києві Дмитро Кренжаловський спершу відвідав свого знайомого – директора щойно заснованого державного театру Миколу Садовського. Дізнавшись про причину приїзду товариша, Садовський влаштував йому зустріч з міністром закордонних справ Дмитром Дорошенком. Однак справи такої важливості міг вирішувати тільки сам Гетьман, тому згодом Дорошенко організував делегату з Галичини аудієнцію у Павла Скоропадського. Очільник Української Держави погодився допомогти ЗУНР, адже вважав таку ініціативу “загальноукраїнською справою”. Невдовзі Гетьман наказав перебазувати летунську сотню з Одеси до Шатави, де її мав очолити полковник армії Української Держави Борис Губер.

На початку грудня 1918 року Начальна Команда Летунської Сотні разом з Губером та п’ятьма старшинами прибула до Шатави. Пізніше до них приєднались ще шість підстарший та дев’ять стрільців. Згодом летунська сотня вступила у боротьбу проти поляків. Старшини, що переважно не були українцями за походженням, загинули у лавах Української Галицької армії.

Отже, невеличке подільське село Шатава, завдяки розпорядженню Павла Скоропадського і боротьбі стрілецтва Галицької армії проти поляків, стало не лише місцем зародження Першого Летунського Полку УГА, а й одним із символів єдності, нерозривності й державної соборності українців.