By Нові дослідження, що були опубліковані на сторінках American Economic Review трьома економістами, висувають тезу, що ключ до розгадування загадки повʼязаний із розливами річок Тигр та Євфрат, що у сучасному Іраку. Оскільки їхні річища часто змінювали напрямок, то залежні від їхніх вод люди ставали перед вибором: змінювати місце проживання, йдучи за рікою, чи організуватися і провести воду до свого поселення? – пише Томаш Тарганьскі на польському науково-популярному інтернет-порталі Pulsar.
На думку Роберта Аллена (з Нью-Йоркського університету), Метью Бертацціні (з Ноттінгемського університету) та Ліндера Гельдрінга (з Норсвестернського університету) люди частіше обирали друге рішення. Дослідники вважають, що у місцях, розташованих у найближчому сусідстві з давнім руслом ріки, імовірність виникнення поселення в період до 150 років після зміни її напрямку була на 14% вищою відносно того ж місця упродовж 50 років до зміни нурту.
Автори звернулися до першого підтвердженого в писаних джерелах зміщення річища Тигру і Євфрату – датованого 2850 роком до н.е. Проаналізували, де до і після зміни нурту виникали нові поселення, а де їх раніше не було. Завдяки цьому вони змогли протестувати конкурентні гіпотези.
Аллен, Бертацціні і Гельдрінг відстоюють економічну генезу державності. Вони переконані, що в момент зміни нурту річкою приватну систему зрошення мала замінити скоординована система публічних каналів, а такий захід вимагав співпраці і якоїсь форми управління. Цим самим вони стають на бік Лока і Руссо, твердячи, що люди віддали частину своєї свободи державі в замін за економічну вигоду.
Вже у 50-х роках ХХ ст. тезу про звʼязок державності з необхідністю будови каналів популяризував Карл Август Віттфогель, котрий перші близькосхідні державні організми охарактеризував як «гідравлічні спільноти». Критичні зауваження щодо тез Аллена, Бертацціні та Гельдрінга виголосили археологи – на їхню думку дослідники проігнорували той факт, що перші державні організми виникли по сусідству з Тигром і Євфратом задовго до 2850 р. до н.е., а також те, що поселення, котрі вони визнали нововиниклими, насправді могли бути, наприклад, наслідком зовнішньої агресії або ж розбудови та поділу держави-міста, яке існувало значно раніше.
Так само й Девід Грабер і Девід Венгров у своїй відомій книзі «Народження всього» поставили під сумнів чорно-білий образ, згідно з яким наші предки могли вибирати поміж мирною ідилією мисливців-збирачів та репресивною єрархічною державою: адже існував цілий спектр різних форм політичної організації.
Стаття Аллена, Бертацціні і Гельдрінга не є переломною. Тим не менше її вартість полягає в можливості експериментального твердження тез, що їх досі ставили в основному філософи чи політологи.
