By 
Нещодавно прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан у контексті російсько-української війни заявив, що Росія має переваги в цій боротьбі. Зокрема, за його словами, час на її боці, оскільки РФ —велика країна й може мобілізувати багато військових та здійснити перелом у війні. Крім того, кремлівський очільник Володимир Путін ніколи не допустить програшу Росії, оскільки готується до майбутніх президентських виборів у 2024 році, а можлива поразка дуже знизить його шанси переобратися.
На думку угорського президента, Україну Путін може повністю зруйнувати, перетворити на хаос, щоб, як він висловився, “вона не була призом для Заходу”. Орбан вважає, що підтримка України західними країнами не дає бажаного результату, оскільки Росія ніколи не погодиться віддати українські території.
Крім того, під час нещодавнього святкування на честь президента Азербайджану Ільхама Алієва очільник Угорщини проголосив тост, у якому сказав, що на захід від Угорщини живуть німецькомовні народи, а на сході його країна межує з росіянами, начебто забувши, щоце кордон з Україною. На цю провокативну заяву відразу відреагувало МЗС України, викликавши угорського посла для пояснень. Ці та інші висловлювання угорського лідера є неприйнятними для українського народу. Крім того, він повністю повторює наративи Росії, яка також закликає Захід не допомагати Україні, стверджує, що Україна — це другий Афганістан, держава, яка не здійснилась.
Тож угорський очільник справді дотримується такої позиції чи просто намагається так загравати з Путіним, щоб отримати від нього ще більше преференцій? Відомо, що Росія постачає в Угорщину енергоносії за зниженими цінами. Крім того, російські компанії будують в Угорщині об’єкти атомної енергетики. Тобто угорський прем’єр отримує суттєві дивіденди від своєї позиції.
Проте Орбан хоче щось діставати й від Євросоюзу, який щороку виділяє його країні суттєві фінансові дотації. Але ця позиція угорського очільника суперечить зовнішній політиці Євросоюзу, яка спрямована насамперед на посилення санкцій проти Росії й зменшення її економічного потенціалу, щоб вона не могла фінансувати злочинну війну проти України. Орбан ж постійно намагається блокувати санкції проти РФ.
Тож чи потрібна Євросоюзу країна, яка не погоджується з політикою більшості держав об’єднання? На жаль, простим голосуванням виключити Угорщину зі свого складу ЄС не може. Угорщина може вийти з нього, тільки якщо самостійно цього захоче, а Орбан на це не піде. Проте Євросоюз і далі тисне на Будапешт. Так, найближчі сусіди країни в Східній Європі, зокрема Польща, Чехія, Словаччина, держави Балтії, уже висловили глибоке занепокоєння такою політикою Угорщини й зазначили, що, якщо це триватиме, вони суттєво обмежать співпрацю з країною в різних галузях.
Звичайно, не можна сказати, що Угорщина взагалі не допомагає Україні. На рівні офіційних заяв В. Орбан говорить про підтримку територіальної цілісності й суверенітету нашої країни. Крім того, в Угорщині перебуває декілька сотень тисяч українських біженців, які отримують допомогу від угорського уряду, хоча вона й надсилається в Будапешт із Брюсселя.
Тож провокативні заяви Віктора Орбана примушують замислитися, на боці кого він справді перебуває: на боці правди й справедливості, підтримуючи Україну, чи на боці брехні й ворожнечі, підтримуючи Росію? Будемо сподіватися, що Орбан усвідомить свої помилки й скоригує свій зовнішньополітичний курс щодо Росії, інакше після перемоги України ні угорський народ, який пережив агресію Радянського Союзу в 1956 році, ні країни Євросоюзу, які йдуть на великі економічні жертви зради покарання російського агресора, не пробачать Орбану такої позиції. І він назавжди піде з політичної арени.
