By Самці саламандри, званої болотним дияволом, зазвичай є дбайливими батьками, сторожать яйця і очищають їх від мулу. Однак, в деяких популяціях, які перебувають під загрозою, вони поїдають цілий виводок молодняка, що створює ще більшу загрозу такому вразливому ґатункові китайської велетенської саламандри – пише Керолін Вайк у часописі Scientific American.
На думку Білла Гопкінса, еколога з Вірджинія Тех, болотні дияволи колись плавали щонайменше у 750 потоках у східних і центральних штатах США. Та в останніх десятиліттях число цих вкритих зморшками плазунів з бісерними очима суттєво зменшилось – настільки, що тепер гніздування здорових популяцій відбувається лише у 126 потоках, а науковці й не знали, чому так трапилось.
Щоб зʼясувати цю загадку, група Гопкінса помістила в потоках південно-західної Вірджинії сотні бетонних гніздових коробок. Упродовж восьми років спостерігали за 182 гніздами, контролюючи їх кожних кілька днів в період виведення потомства. В 60% тих гнізд не вижила жодна личинка. У більшості випадків причиною цього стало канібальське поїдання всього виводку: самець пожирав сотні яєць. Група дослідників описала в часописі American Naturalist, що батьки, які вдавалися до канібалізму, мали випуклі животи і схильність виригування проковтнутих яєць.
Зібрана дослідниками документація про зміну чисельності яєць за певний час є «цікавою» – каже Гоуп Клаґ, розвиткова екологиня з Університету Теннессі у Чаттануґа, котра не брала участі у цьому дослідженні. Поїдання власного потомства не є серед тварин чимось винятковим. Клаґ пояснює, що батьки можуть підживлюватися, поїдаючи ту частину молодняка, яка на їхню думку імовірно не виживе. Розпачливо голодні батьки у деяких видах у важкі часи можуть поїдати навіть власне потомство, надіючись на майбутню репродукцію. Зміни у життєвому середовищі болотного диявола могли перетворити цю корисну раніше форму адаптації на шкідливу еволюційну пастку, як каже Клаґ.
Результати досліджень вказують на те, що причиною може бути вирубка лісів у життєвому середовищі саламандри. Пожирання цілого виводку траплялося втричі частіше на тих просторах, де потоки були оточені лісами значно меншої густини, порівняно з тими, де лісистість була більшою. Рослинність допомагає запобігати ерозії берегів потоків, затримуючи мул з високим вмістом солей, який змінює хімічний склад води і заповнює щілини поміж гравієм, де живуть личинки болотного диявола. До того ж дерева затінюють потоки, завдяки чому вода холодніша і багатша на кисень.
Канібалізм не єдина спричинена людською діяльністю причина смертності, що загрожує популяції болотних дияволів – рибалки іноді ловлять дорослі особини, а сама мулиста вода може шкодити личинкам. «Це вид, який існує мільйони років – пережив період вимирання, який позмітав з поверхні Землі динозаврів – каже Гопкінс. – А тепер люди призводять до його знищення».
Відновлення лісів і впровадження захисних заходів навколо потоків займе десятиліття, як каже Гапкінс. В перспективі короткотермінового захисту природи можна було втримати чисельність популяцій шляхом вирощування личинок болотного диявола з наступних випусканням їх до водойм, щоб уникнути тієї загрози, яка чатує на них у гнізді.
