Вірні присязі Гіппократа. “Медики Херсонщини. Деокупація”

Нещодавно на ютуб-каналі кінематографічної спільноти “Вавилон’13” вийшов новий короткометражний документальний фільм “Медики Херсонщини. Деокупація” тривалістю 36 хвилин. Авторами стрічки є режисер Костянтин Кляцкін, оператор Павло Липа та продюсер Сергій Малярчук, активні члени об’єднання кінематографістів “Вавилон’13”, створеного для документування перебігу подій Революції гідності, а згодом і війни, яку Росія розпочала на Сході України. Спільнота знімала короткометражні фільми, а згодом випустила повнометражну документальну картину “Сильніше, ніж зброя” (2014).

Водночас Костянтин, Павло та Сергій заснували власну студію DocNoteFilms й у 2016 році випустили перший документальний повнометражний фільм “Крим, як це було”. У ньому йдеться про нахабну і брутальну анексію півострова Росією, але передусім про українських військових, які залишилися вірними Україні та вийшли з окупованого Криму. Далі студія створила короткометражний фільм “Крихка свобода” (2018), що базується на розповіді цивільних, захоплених у полон бойовиками на Донбасі, а тоді документальний вебсеріал “Крутий заміс” (2020–2021), героями якого стали ветерани війни на Сході України. Вони розповідали відверті історії про важкі ситуації в зоні бойових дій, а також, хай як це парадоксально, про кумедні випадки.

Потім DocNoteFilms зняла повнометражну стрічку “Поліські тенета” (2021) про нині знелюднене місто Поліське, яке опинилося в тридцятикілометровій зоні після аварії на ЧАЕС, а його мешканці — у тенетах брехні радянської бюрократії, що приховувала реальний стан справ із радіаційним забрудненням. Наступного року студія випустила короткометражний фільм “Тюрма на Стрийській”, історію тюрми-катівні НКВС, що розташовувалась у приміщенні Дрогобицького педагогічного інституту, де сьогодні працює меморіал “Дрогобицький Мартиролог”, і повнометражну стрічку “Освітяни. Канікули в окупації” (2022) про працівників навчальних закладів Гостомеля, Бучі, Ірпеня, Ворзеля, які опинилися на тимчасово окупованій території, але навіть під обстрілами та постійною загрозою життю не впали у відчай, не здалися, попри все намагалися допомагати своїм сусідам і підтримувати їх.

У 2022 році Костянтин Кляцкін і Павло Липа, їхня студія DocNoteFilms та “Вавилон’13” ініціювали створення циклу короткометражних документальних фільмів “Мистецтво в країні війни”, частину з яких зняли вони, а іншу —запрошені режисери. Героями стрічок стали художники, композитори, поети, які розповіли про особистий досвід війни, що кардинально змінила їхнє життя та творчість.

Нова робота кінематографістів “Медики Херсонщини. Деокупація” продовжує тему, розпочату у фільмі “Освітяни. Канікули в окупації”. Тільки тепер уже йдеться про цивільних мешканців правобережжя Херсонщини, яким довелося пережити окупацію.

Херсон був окупований наприкінці лютого 2022-го, і це єдиний обласний центр, який росіянам вдалося захопити під час повномасштабного вторгнення. Ворог також загарбав майже всю Херсонську область, але в листопаді минулого року внаслідок контрнаступальної операції ЗСУ Херсон та населені пункти на правому березі Дніпра було звільнено. Важкі бої в цих місцях точилися понад шість місяців. Однак і нині вже вільне від ворога правобережжя Херсонщини й далі потерпає від ворожих обстрілів, наслідками яких щодня стають жертви серед цивільного населення, руйнування помешкань та адміністративних будівель.

Фільм “Медики Херсонщини. Деокупація” знімався влітку цього року в містечку Нововоронцовка та навколишніх селах: Любимівці, Миролюбівці, Нововоскресенському, Українці, Біляївці, Трудолюбівці. Героями стрічки стали медики, переважно жінки, які впродовж усього періоду окупації попри небезпеку та труднощі й далі піклувалися про своїх пацієнтів. Містечко Нововоронцовка й села навколо опинилися прямо на лінії фронту. У розповідях медиків Херсонщини про ті часи вистачає драматизму, але чимало й гумору. Усе поєдналося, як це часто буває в житті. Крім кадрів, зафільмованих знімальною групою, у стрічці використані ще й унікальні матеріали, відзняті місцевими мешканцями одразу після відступу росіян.

Після себе окупанти залишили розбиті обстрілами села, зруйновані школи, дитячі садки, крамниці, адміністрації та ферми, заміновані поля та пасовища. Постраждали й медичні заклади — лікарні та амбулаторії. Перед мешканцями Нововоронцовської громади постала нова, але не менш складна й жорстка реальність, аніж під час російської окупації.

Однак медикині не сиділи склавши рук, а почали самотужки наводити лад у медичних закладах і незабаром стали до роботи. Вони залишилися вірними присязі Гіппократа як у дні окупації, так і після. Коли території звільнили, попри розбиті й небезпечні дороги та загрозу нових обстрілів саме сфера медичних послуг почала відновлюватися найпершою в Нововоронцовській громаді. Оператор Павло Липа на своїй фейсбук-сторінці так прокоментував задум фільму: “Знімаючи «Медики Херсонщини. Деокупація» особисто я несвідомо порівнював власні почуття та дійсність з реаліями героїв. Для цих людей степ — це свій мікрокосм, відірваний від великих міст десятками кілометрів полів та лісосмуг. І ця певна закритість світу степів стала причиною того, що війну тут ніхто не чекав. За останні 80 років життя мінялося зі швидкістю слимака, а жодна влада не мала значного впливу. Окупація стала шоком та зламом життя кількох поколінь. Опинившись в цих місцях, ми стали свідками поступового повернення до життя, а термін «після війни» тут вже звучить в теперішньому часі. Тут досі в кожному дворі сліди війни, майже нема цілих шкіл, магазинів та адміністрацій. Але люди сильні, і своїми руками будують нове життя, вперше за майже сотню років”.

Цей фільм став для авторів ще і своєрідним етнодослідженням. Оператор Павло Липа каже, що скористався нагодою вдивитися через камеру в обличчя жінок степу Херсонщини. Щоб краще зрозуміти, відчути, а потім втілити на екрані життя на цих неосяжних просторах до, під час та після окупації. Тому немало уваги автори надали візуальному складнику стрічки, а саме роботі з кольором, за допомогою якого намагалися максимально наблизити зображення до класичного, що його відтворює кіноплівка, передати особливу й унікальну красу літнього, розжареного сонцем степу Півдня України та на контрасті із цим прохолоду старих будинків.

Хоча на екрані з’являються численні кадри наслідків війни, загальний настрій після перегляду фільму залишається неочікувано позитивним, бо, як говорить одна із героїнь стрічки, “попри всі ці військові дії відновимо, відбудуємо”.

Фільм “Медики Херсонщини. Деокупація” створено з допомогою Українського центру охорони здоров’я (UHC), працівники якого від початку повномасштабного вторгнення документують і збирають докази щодо російських атак, а також за підтримки Євросоюзу та Міжнародного фонду “Відродження” в межах спільної ініціативи “Європейське Відродження України”.