Сфінкс – скульптура з вітру, пилу і піску

Сфінкс – скульптура з вітру, пилу і піску

Велетенська скульптура Сфінкса, яка стоїть неподалік великих пірамід під Каїром, вже упродовж століть є обʼєктом зацікавлень. Історики й археологи ламають голову над тим, як і коли вона виникла і кого представляє. Натомість. Геологи вивчали залишки скелі, з якої її вирізьблено. Тепер за роботу взялися математики. Вони вирішили відповісти на запитання, у чому єгиптяни почали вирізьблювати тіло й лице того монструального опікуна некрополю і скільки мали прикласти зусиль, щоб надати йому форму лежачого кота з людською головою – пише Агнєшка Кжемінська на польському науково-популярному інтернет-порталі Pulsar.

Група вчених з Нью-йоркського університету відтворила погодні умови давністю у 4,5 тис. років, тобто з тих часів, коли збудували Сфінкса. Їх цікавило, який вплив на цю пустельну формацію (звану ярданґ) мав вітер, оскільки вони підозрювали, що це саме він був першим її «скульптором». І мали рацію – читаємо у статті в Physical Review Fluids, головним автором якої є Лайф Рістроп з Courant Institute of Mathematical.

Дослідники зосередилися на виникненні «сфінксоподібної» форми залишків, що утворились в результаті постійного здіймання вітром пилу і піску. Вони створили горбики з мʼякої глини, в яких був твердіший, тобто не надто піддатливий для ерозії, стержень, і помістили їх у водяний тунель, що імітував постійні подуви вітру, які різьбили і змінювали їх форму.  

Виявилося, що твердіший матеріал перетворився на голову лева, як і шия, лапи та вигнутий дугою хребет. На думку математиків їхні досліди підтверджують, що залишки формації в Гізі виникли в результаті впливу сил природи і тільки пізніше були доопрацьовані людьми до сучасної форми скульптури. Вони підкреслюють, що це також корисне знання для геологів, оскільки показує, що несподівані форми скельних формацій, котрі не обовʼязково є однорідними чи одноманітними з огляду на їх склад, виникають зі зміни потоків (повітря чи води) навколо твердих чи менш піддатних на ерозію частин.  

Єгиптологи цінують ідею експерименту, але не здивовані його результатом. Про те, що стародавні люди для будови сфінкса використали скелі, вже дещо оброблені вітром і водою, вони знають давно. Питання було лиш, чи сфінкс виник з одного чи з двох ярдаганів. При цьому вони підкреслюють, що незалежно від того, як було насправді, єгиптяни для виконання цього монументу і так мусіли вкласти багато праці, наприклад укріпити тіло лева камʼяними плитами коло лап, а також вирізьбити голову в характерному немезіс з лицем, що мало риси короля Хефрена.  

Геологи, котрі досліджували залишки скелі, теж не здивовані результатами експерименту. Вони знали, що на формування скельних останків, з яких створено сфінкса, мали вплив вітер і вода, яка в певні періоди заливала пустелю.  

Пов'язані статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


З ЦИМ МАТЕРІАЛОМ ЧИТАЮТЬ


Око циклону — пастка для птахів Народження Тасманії під легендарною ясною зіркою