By 
Перемога антиукраїнських сил у Словаччині може не лише вплинути на зменшення військово-фінансової допомоги Україні, але і стати додатковим чинником розколу проукраїнської позиції в НАТО та ЄС.
Поки українці вважали Словаччину дружньою державою, у словацькому суспільстві набули популярності антизахідні, проросійські й відверто антиукраїнські настрої, що привели до влади “словацького Орбана”. Попередні уряди були прозахідними та підтримували санкції проти Росії. Але за останній рік через економічні проблеми, російську пропаганду, недовіру до влади й брюссельських чиновників країна почала стрімко “орбанізуватися”.
У 2018 році на замовлення криміналітету в Словаччині вбили журналіста-розслідувача Яна Куцяка. Скандал спричинив хвилю народних протестів і відставку прем’єр-міністра Роберта Фіцо. Але, перебуваючи в опозиції, цей політик вдало зіграв на популістичних настроях: виступав проти вакцинації під час пандемії, засуджував “фашистів в Україні”, протестував проти постачання зброї Києву та називав “американським агентом” президентку країни Зузану Чапутову.
Російська пропаганда, яка розповідала, що “бідні словаки мають платити за корумпованих українців”, зіграла на страхах вразливого до дезінформації суспільства. Як наслідок, серед восьми країн-учасниць ЄС Центральної та Східної Європи Словаччина має найбільш проросійські та антизахідні настрої. За опитуванням компанії Globsec, 76 % словаків виступають проти санкцій щодо Москви, а 69 % відкидають військову допомогу Україні.
Роберт Фіцо, який у жовтні цього року знову посів пост прем’єра і прийшов до влади як “борець зі системою”, насправді є одним зі стовпів словацької політики в усіх її корумпованих і залаштункових аспектах. Фіцо був членом компартії Чехословаччини, одружений із дочкою впливового номенклатурника та від 2006 року тричі обіймав посаду прем’єр-міністра. За роки в політиці Фіцо був фігурантом численних фінансових та особистих скандалів і за одіозність його, без перебільшення, можна назвати “словацьким Берлусконі”, хоча й без великого бізнесу. Показово, що колись Фіцо навіть підтримував санкції проти Росії, однак заради повернення до влади не поцурався зв’язків із будь-якими спонсорами.
Під час виборчої кампанії Фіцо обіцяв повністю припинити надсилання військової допомоги Україні, виступав проти постачання зброї та боєприпасів через територію Словаччини та критикував ідею членства України в НАТО і ЄС. А його однопартійці з політсили “Курс — соціальна демократія”(SMER), яка набрала на парламентських виборах 2023 року 22,95 % голосів, вважають російсько-українську війну “війною США проти Росії на українській землі, у якій Росія захищає свою культурну, національну ідентичність від ліберальної манії Заходу”, зазначає Джон Кампфнер, письменник та автор документального фільму “Розділена Словаччина”. За тиждень до виборів Фіцо назвав український полк “Азов” “фашистським”, а війну на Донбасі пояснив тим, що “українські нацисти й фашисти почали вбивати російське населення Донбасу”. Тобто Україну в “нацизмі” звинувачував без п’яти хвилин очільник держави, яка в роки Другої світової була офіційним союзником Гітлера.
Першого ж дня на посаді прем’єра Фіцо заявив, що Україна — “найбільш корумпована країна у світі, і це стосується всіх рівнів управління”, а також поставив під сумнів доцільність надання Україні 50 млрд євро допомоги на 2024–2027 роки.
Водночас Фіцо не оминає нагоди заробити на створенні й торгівлі проблемами, перейнявши випробувану угорську практику. Фіцо зазначив, що його країна готова “за певних умов” погодити спільну європейську економічну політику, щоб Україна отримала пакет допомоги на 50 млрд євро.
Де-факто в ЄС та НАТО з’явився “новий Орбан”, який повторює ті самі наративи та вважає, що Брюссель і Вашингтон є більшим злом, аніж Москва. Поки Америка була зайнята Ізраїлем, Захід почав втрачати гравців на власній території. Хоча Словаччина є невеликою країною із 4 млн населення, нова керівна партія може добряче вплинути на перебіг геополітичних процесів на континенті. З огляду на те, що рішення в ЄС та НАТО, особливо щодо вступу нових учасників, ухвалюють консенсусом, у євроатлантичній спільноті тепер буде не два, а три гравці з “окремою”, інколи притрушеною рублями, думкою.
Проти геополітичного курсу Заходу тепер йтимуть не лише Угорщина та Туреччина, президент якої на пропалестинському мітингу в Стамбулі назвав Захід “головним винуватцем різанини” в Секторі Гази, але і Словаччина. Усі ці країни мають доступ до секретів і змісту таємних нарад очільників держав на рівні Альянсу, тож про постанови та рішення НАТО у Кремлі тепер знатимуть раніше, аніж їх встигатимуть затвердити.
Поява ще одного антизахідного проросійського уряду на наших західних кордонах є не катастрофічним, але неприємним ударом для України. Це вже третя країна ЄС, що говорить про припинення постачання озброєнь до Києва. Від Фіцо очікували, що після перемоги на виборах він відмовиться від своєї антиукраїнської риторики й стане командним європейським гравцем, проте цього не сталося. Він наголосив, що “нехай краще 10 років ведуть переговори про мир, ніж 10 років вбивають одне одного без жодного результату”, і додав, що “на цьому етапі війни в Росії більші територіальні здобутки, ніж в України”.
Словаччина входила до десятки найбільших постачальників зброї для України, а її допомога оцінювалася в 153 млн євро і становила 10 % оборонного бюджету країни. Братислава офіційно передала нам 10 винищувачів МіГ-29 та ще 3 як джерело запчастин, 5 бойових гелікоптерів, боєприпаси до РСЗВ “Град”, 24 гаубиці Zuzana 2, 30 БМП-1, зенітні та авіаційні ракети, протитанкові комплекси, радари, амуніцію, зимовий одяг і пальне. Словаччина була першою державою, яка передала Україні систему повітряної оборони С-300, поки західні столиці мовчали. Крім цього, у цій країні ремонтують українську військову техніку. За словами міністра оборони Роберта Калиняка, Словаччина вже не буде відправляти нові партії боєприпасів зі своїх складів в Україну.
Києву залишається сподіватися на збереження транзиту озброєнь через Словаччину, з якою ще є чимало проблемних питань щодо експорту українського зерна та захисту інтересів словацьких аграріїв від конкуренції. З безпроблемного сусіда Словаччина може перетворитися на джерело додаткових перешкод для нашої оборони та євроінтеграції. “Словацький Орбан” може не оминути нагоди розіграти проти України й “русинську карту”. Ідеологи псевдорусинства, за сприяння Москви й Будапешта, давно поширюють міфи про існування окремого від українців русинського народу на Закарпатті. І хоча “русини” — це лише стара назва українців, яка залишилася ще із часів Київської Русі, у Словаччині відкриті русинські школи, а в Пряшівському університеті працює Інститут русинського язика й культури, у якому здобуває вищу освіту й молодь зі Закарпаття. Згідно з переписом, 33 тис. мешканців Словаччини офіційно записані як “русини”. Один дзвінок із Кремля — і як умову для української євроатлантичної інтеграції в Братиславі можуть висунути ще “задоволення національних прагнень «русинів»”.
Демократія та фінансові інструменти Заходу ще залишають можливості впливу на когорту європейських “орбанів”, однак стає дедалі очевиднішим, що східний фланг НАТО почав розмиватися, а на західних кордонах України можуть уже не простягнути руку допомоги, а кинути камінь.
