By ВІЛ/СНІД є головною причиною смертей у Субсахарській Африці. І хоча тепер цей діагноз уже не є смертним вироком завдяки антиретровірусній терапії, яку треба застосовувати до кінця життя,викликом все ще залишається забезпечення такого лікування для всіх пацієнтів – пише Таня Лівайс у журналі Scientific American.
Нещодавно науковці провели один з найбільш особливих аналізів з огляду на географічне розташування, окреслюючи частоту виникнення ВІЛ у 47-ми субсахарських країнах. Такі дослідження можуть допомогти владі у більш точному проведенні терапевтичних та профілактичних заходів.
“Маємо надію, що це допоможе особам, які працюють на місцях, в конкретних регіонах, і розширить їхнє знання щодо місцевих спільнот, – говорить головна авторка досліджень Лаура Дваєр-Ліндґрен, асистентка в сфері наук про здоров’я із Вашингтонського університету. – Ми також сподіваємось, що дослідження буде придатним і на державному рівні при допомозі визначення місць, де кількість осіб, які потребують допомоги, не відображається відповідно до необхідних засобів”.
Дваєр-Ліндґрен разом зі колегами створила базу даних щодо частоти виявлення ВІЛ на основі дослідження населення та інформації, зібраної у клініках, до яких звертаються жінки, щоб отримати передпологову опіку. Потім дослідники використали цю інформацію для виведення відсотка та числа осіб (у віці від 15 до 49 років), заражених ВІЛ у 2000-2017 роках у географічній сітці ланок, завбільшки п’ять на п’ять кілометрів.
Частота виявлення ВІЛ у 2017 році суттєво відрізнялася в різних країнах – наприклад, від 15% в провінції Ґанзі у Ботсвані до 28% у Північно-Східній провінції. Окрім того, ця частота у деяких регіонах зменшувалась, наприклад у дистрикті Маніка у Мозамбіку, тоді як у інших, як, наприклад, у дистрикті Ґуія, зростала.
Такий рівень точності статистичних даних може допомогти при налагодженні лікування та профілактики. “Це насправді розумне дослідження, яке збирає в одне ціле дані багатьох років, які ми намагалися якимось чином використати”, – каже Аєша Харсані, досвідчена дослідниця із Center for the AIDS Program of Research in Africa (CAPRISA), яка не брала участі у цьому експерименті. “Ми можемо дуже ефективно прослідкувати, щоби люди використовували терапію, – каже вона, – але мусимо подбати про розширення рівня лікування”і його спрямування на людей, які цього найбільше потребують.
Можливість створення мапи з такою точністю “дуже цікава”, додає Стен Вермунд, декан YaleSchoolofPublicHealth. Він вважає, що Світова Організація Здоров’я та Joint United Nations Program on HIV/AIDS (UNAIDS) повинні прийняти таку методологію під час створення своїх звітів.
Зростаюча частота заражень не обов’язково означає нові випадки зараження ВІЛ. Люди, заражені цим вірусом, можуть просто довше жити або переїздити в інші регіони, тому ще одним важливим кроком є удосконалення методів оцінювання кількості нових хворих. Але “водночас ми чітко бачимо, що багато осіб не є охоплені лікуванням,– каже Дваєр-Ліндґрен. – І надалі ще є багато роботи”.
