By 
Незавершена судова реформа – це “боржок”, який за собою залишила попередня влада. Так, судді проходили кваліфікаційне оцінювання, новий Верховний Суд формувався на конкурсній основі, одні суди були ліквідовані й на їхньому місці формально створені інші. Але судова система так і не була оновлена, як не зросла довіра громадян до її інституцій. А без очищення судової гілки влади всі зусилля з реформування правоохоронної системи, так чи інакше, множитимуться на нуль. Зараз при владі нова команда, тож і відповідальність за проведення цієї реформи лягає на неї.
Судова реформа: нова спроба
У жовтні минулого року Верховна Рада ухвалила ініційований президентом Володимиром Зеленським закон про перезапуск судової реформи. Цей документ передбачає скорочення складу Верховного Суду, переформатування Вищої кваліфікаційної комісії суддів, створення при Вищій раді правосуддя комісії доброчесності та етики, розширення списку посад, на які поширюється люстрація.
Хвилю критики одразу викликав пункт про зменшення вдвічі (з 200 до 100) чисельності нового ВСУ, який, нагадаю, після запуску реформи попередньою владою був сформований на конкурсній основі. По-перше, є побоювання, що таке скорочення ще більше сповільнить його роботу, адже судді вже зараз не встигають оперативно розглядати всі справи, а після звільнення половини з них навантаження збільшиться вдвічі. По-друге, наразі невідомо, за яким принципом відбуватиметься скорочення і хто саме із суддів зможе залишитися на посаді. Це стане своєрідним важелем політичного тиску на суддів ВСУ, щоби зробити їх більш лояльними.
На таку небезпеку у своїх висновках щодо цього закону звернула увагу і Венеціанська комісія. Окрім того, останні поправки до законодавства про судоустрій в Україні, на її думку, загрожують стабільності та незалежності системи. Занепокоєння таким проектом реформи висловили й посли Канади, Великої Британії, Німеччини та ЄС.
Закон передбачає повне перезавантаження Вищої кваліфікаційної комісії суддів (ВККС), однак на сьогодні цей процес можна вважати проваленим чи принаймні дискредитованим. 2 січня минув кінцевий термін для делегування міжнародних експертів у конкурсну комісію, яка мала б обрати новий склад ВККС. Однак іноземці відмовилися брати участь у цьому процесі. Справа в тому, що Вища рада правосуддя (ВРП) у грудні затвердила положення, яким фактично повністю нівелювала роль міжнародних експертів у конкурсній комісії, визначивши для них формальну функцію.
Ще один виверт, який зводить нанівець спроби відсіяти недоброчесних кандидатів, – це вимога оцінювати їх лише за “офіційними джерелами”. Тобто без вироку суду не можна буде поставити під сумнів претендента, який має непрозорі доходи або веде спосіб життя, що не відповідає його офіційним статкам.
ВРП навіть продовжила термін для подання кандидатів від міжнародних організацій, з якими Україна співпрацює у сфері протидії корупції, до 10 березня. Однак вони наразі утримуються і вкотре вказують на потенційні ризики для прозорості відбору суддів. Схоже на те, що міжнародні експерти, які дорожать своєю репутацією, просто не хочуть бути гарною ширмою для чергової імітації судової реформи в Україні.
Усе це відбувається на тлі й без того низької довіри суспільства до судової системи. У 2019 соціологічні опитування засвідчили, що судам не довіряють приблизно 75% українців.
Тим часом у судах першої і другої інстанцій катастрофічно бракує суддів – на сьогодні є понад 2 тисячі вакансій. Екзаменувати нових працівників немає кому, адже попередня Вища кваліфікаційна комісія розпущена, а створення нової затягується.
А судді хто?
“Судова гілка влади повинна стати владою, а не прислужником у президента, уряду, парламенту, місцевої влади. Ми повернемо довіру й повагу до суду”, – декларував у своїй передвиборчій програмі нинішній президент Володимир Зеленський. Наразі ж ми бачимо, що повертаються хіба що чиновники часів Януковича, які мали би підпадати під дію закону про люстрацію. А кадри, як відомо, вирішують усе. Ця проблема є й у судовій сфері.
Так, 4 лютого Зеленський призначив членом Вищої ради правосуддя колишню суддю так званої П’ятої палати у Вищому адміністративному суді Тетяну Розваляєву. Палата була створена за президентства Віктора Януковича з його ініціативи спеціально для розгляду справ проти президента, парламенту та Вищої ради юстиції. За оцінками аналітиків “Реанімаційного пакету реформ”, практика цієї палати “була спрямована на захист влади, а не людини, забезпечила президенту-втікачу імунітет від будь-яких позовів і сприяла повзучій узурпації ним влади”.
А минулого року до Вищої ради правосуддя була делегована Оксана Блажівська. Вона почала свою суддівську кар’єру у 2010 році, коли її батько був заступником генеральних прокурорів: спочатку Олександра Медведька, пізніше – Віктора Пшонки. Брала участь у конкурсі до нового Верховного Суду, але вибула з нього, проваливши іспит. Активісти руху “Чесно: фільтруй суд” вказують на непрозорість статків цієї судді, але це не перешкодило їй зайняти високе крісло.
На жаль, є й інші приклади, коли президент призначає на важливі посади суддів із сумнівною репутацією. У серпні 2019 року Зеленський створив Комісію з питань правової реформи, до якої, зокрема, ввійшли п’ятеро суддів, які, за висновками Громадської ради доброчесності, не відповідають критеріям доброчесності.
Отже, кадрові рішення чинної влади наразі дають мало надії на те, що вона не піде шляхом своїх попередників, розставляючи на ключові посади зручних суддів і протягуючи необхідні для себе рішення. Найгірше в цій ситуації, що ці рішення не просто нагадують реванш проросійських сил, а, найімовірніше, є черговим його підтвердженням. Минулого року ми вже бачили, як суди випускають на волю беркутівців, натомість арештовують атовців і волонтерів.
А вже на початку цього року Печерський суд Києва постановив, що колишній радник Віктора Януковича Андрій Портнов останні п’ять років мешкав на території України, що дає йому право брати участь в управлінні державними справами, зокрема – стати народним депутатом. І це той самий Портнов, який був головним юристом команди Януковича, після Майдану переховувався за кордоном, а при Зеленському, як виглядає, знову почувається комфортно і має прямий стосунок до прийняття рішень, а саме – допомагає команді нинішнього президента вивертати закони в потрібному їй напрямку. І це той самий Портнов, який зовсім недавно закликав амністувати беркутівців і розпочати слідство проти учасників Революції гідності…
