By У промисловості й медицині роботи рутинно будують, демонтують і перевіряють різні речі; вони навіть асистують у хірургічних операціях, а в аптеках видають ліки за рецептом – пишуть Корінна Латан та Джеффрі Лінґ у журналі Scientific American.
Однак ані ці, ані “суспільні” роботи, завданням яких є контактувати з людьми й налагоджувати емоційний зв’язок, не поводяться так, як Розі, покоївка Джетсонів, чи інші улюблені фіктивні дроіди. Попри це, упродовж кількох найближчих років варто сподіватися розповсюдження й більшої вишуканості суспільних роботів. Здається, що на цьому полі досягнуто значного поступу, оскільки інтерактивні можливості ботів (роботичних програм) і сфера їхньої ужитковості є значно більшими, ніж коли-небудь раніше.
Суспільні роботи, як і більшість інших, використовують штучний розум для прийняття рішень про те, як чинити на основі інформації, отриманої завдяки камерам та іншим детекторам. Здатність реагувати в спосіб, що здається реалістичним, було окреслено завдяки дослідженням таких питань, як методи розуміння, суть суспільної й емоційної інтелігентності, способи міркування про думки та почуття інших. Поступ у царині штучного розуму дав проєктантам можливість алгоритмізації тих психологічних і неврологічних аспектів, завдяки яким роботи можуть розпізнавати голоси, лиця й емоції; інтерпретувати мову й жести; відповідно реагувати на складні вербальні і невербальні сигнали; встановлювати зоровий контакт; вести розмову; адаптуватися до людських потреб, завдяки навчанню з використанням зворотних реакцій.
У результаті суспільні роботи можуть відігравати все більше ролей. Наприклад, 47-дюймовий гуманоїд на ім’я Пеппер (із SoftBank Robotics) розрізняє лиця і головні людські емоції, а також веде розмови за допомогою тактильного екрану на своїй “грудній клітці”. Приблизно 15 тис. Пепперів у цілому світі надають такі послуги, як реєстрація гостей у готелях, обслуговування пасажирів у аеропортах, допомога при покупках чи обслуговування в фаст-фудах.
Темі (з Temi USA) і Лумо (Segway Robotics) належать до наступної генерації особистих асистентів – вони як Amazon Echo і Google Home, але мобільні. Наприклад, Лумо є не лише товаришем – він може також перетворитися в скутер.
Суспільні роботи особливо корисні в справі підтримки зростаючої кількості літніх людей. Терапевтичний робот PARO (розроблений в японському National Institute of Advanced Industrial Science and Technology), що виглядає як м’яка іграшка, повинен служити для стимуляції та зменшення стресу в осіб із хворобою Альцгеймера, а також інших пацієнтів опікунських установ. Він реагує на своє ім’я, рухаючи головою, і прагне пестощів.
Мабу (з Catalia Health) старається активізувати пацієнтів, особливо старших, нагадуючи їм про прогулянки та ліки, а також про потребу дзвонити членам родини. Суспільні роботи здобувають популярність також як забавки. Попередні спроби введення суспільної поведінки у такі іграшки, як Baby Alive від Hasbro чи робопес AIBO від Sony, не мали великого успіху. Однак обидві фірми і надалі борються за ринок, а найновіша версія АІВО має значно більш вдосконалену систему розпізнавання голосу та жестів, може вчитися трюків і розвивати нові методи поведінки на основі попередньої інтеракції.
Загальносвітовий продаж консументських роботів у 2018 році сягнув приблизної суми в 5,6 млрд доларів, а до 2025 року передбачено ріст до 19 млрд при продажі понад 65 млн роботів на рік. Такий тренд може видаватися несподіваним, якщо взяти до уваги, що чимало добре фінансованих виробників консументських роботів, таких як Jibo і Anki, збанкрутували.
Але вже готуються нові роботи, щоб зайняти їхнє місце, зокрема BUDDY (від Blue Frog Robotics) – мобільний пристрій з великими очима, який є партнером для ігор та особистим асистентом. Він також управляє домашньою електронною технікою і системами безпеки.
