By Понад 360 млн років тому, підчас девонського періоду розвиток життя пришвидшився. У морях буйно розмножувалися риби і безхребетні, на суходолі зʼявилися перші дерева. Але під кінець того періоду більше половини всіх видів вимерли в результаті серії великих катаклізмів. Нове дослідження показує, що це могли спричинити дерева, які розростались – пише Джоанна Томпсон у часописі Scientific American.
Різноманіття земних рослин «призвело до виникнення складної кореневої системи, яка сягала все глибше у пошуках води» – говорить океанограф з U.S.Naval Academy Метью Смарт, головний автор праці, яка вийшла в Geological Society of America Bulletin. Один з різновидів тих дерев, вічно зелений Archaeopteris, згуртовувався у великі групи, утворювався зачатки лісів. Коріння цих рослин, яке сягало глибоко, абсорбувало із покладів нижче від скель цінні елементи, такі як фосфор, а потім, розкладаючись вони призводили до виникнення багатого на мінерали ґрунту. Від часу до часу значні маси тих ґрунтів спливали до озер і морів, де це раптове постачання життєдайного фосфору викликало вбивчий розквіт водоростей, що призводив до усування кисню з води.
Науковці розглянути таке грізне явище в озерних скелях, взятих із пʼяти локацій в Шотландії і Гренландії. Вимірювали поступовий спад вмісту фосфору в осадах середньо- і пізньодевонського періодів, що переривалися раптовими піками того елементу, які супроводжували часовими проміжки редукції кисню.
«Ми вже здавна досліджували девонські скелі і усвідомлювали наявність таких циклів, але не могли їх пояснити – каже седиментолог з Université de Liège у Бельгії Анн-Крістін Да Сільва, котра не брала участі у цих дослідженнях. – Скидається на те, що цього разу ми наблизилися до вирішення загадки».
Палеонтолог з Університету Нью-Мехіко Майя Ельрік, котра також не брала участі у дослідженнях, говорить, що хоч періоди кисневої бідності фактично збігалися з вимираннями, то все ж незрозуміло, яку роль в цьому відігравав нововиниклий кореневий пласт, тобто ризосфера. Немає сумніву, що вміст фосфору зменшується по мірі розростання дерев, але – як вона твердить – немає певності, чи ці явища були між собою повʼязані. «Якщо така тенденція була вже й раніше, то немає підстав приплітати до цього рослини».
Чимало інших гіпотез повʼязували девонські вимирання з велетенськими вулканічними ерупціями, падіннями планетоїдів чи порушеннями у функціонуванні океанських течій. Тепер група Смарта планує перевірити результати своїх досліджень за допомогою компʼютерних моделей, аби виявити, чи експансія земних рослин могла допровадити до сильної редукції фосфору в океанах і екологічних катастроф, які це супроводжували, що могло б також дозволити зрозуміти наслідки нинішніх цвітінь водоростей.
А такі цвітіння трапляються все частіше у таких місцях, як Мексиканська затока, до якої спливають добрива, що їх використовують на полях. Це веде до виникнення безкисневих «зон смерті». «Ті, хто не здатен робити з історії відповідні висновки, самі напрошуються на клопоти – каже Смарт. – У даному випадку ми досліджуємо історію давністю у 400 млн років, але лекція, яку потрібно засвоїти, залишається тією ж».
