By Іпатки атлантичні (тупики) — “клоунські” морські птахи з кольоровим дзьобом, що ходять колихаючись, — другий рік поспіль відновлюють популяцію на віддалених островах біля узбережжя штату Мен після катастрофічного 2021 року. Про це нещодавно повідомили Associated Press News (AP) науковці, які спостерігають за птахами.
Таке повідомлення йде в розріз з екологічними тенденціями, оскільки вчені сказали, що потепління води в Новій Англії загрожує птахам, адже зменшує кількість тих видів риби, яка їм потрібна, щоб годувати своїх пташенят. Та, можливо, помогло й те, що риби цього року було вдосталь. Це дало змогу “морським папугам” розвиватися, каже Дон Лайонс, науковий керівник програми збереження в Інституті морських птиць Національного товариства Одюбона в Бремені.
Іпатки, відомі також як “морські клоуни”, або ж “морські папуги”, гніздяться в норах і годують своїх пташенят малою рибою на кшталт оселедця. Два роки тому колонії пережили один із найгірших сезонів розмноження за останні десятиліття через брак цієї риби. Тоді лише чверть птахів змогла виростити потомство.
Учені вважають, що відновлення популяції тупиків — це знак того, що вплив кліматичних змін на екосистеми не завжди є однаковий, тобто прямолінійний, як вважалось. Для певних речей вплив безсумнівно шкідливий, але для деяких може бути й сприятливим.
Як підкреслює АР, оптимістична новина прийшла тоді, коли Товариство Одюбона святкувало свою 50 річницю опіки над колоніями тупиків у Мені, які відродило популяцію від усього кількох десятків пар.
“Зараз є приблизно 3000 птахів, а популяція стабільна. Цей рік є добрим прикладом, наскільки ці справи складні. Ми не можемо це звести до одного варіанта. Нам ще багато чого потрібно навчитися”,— наголошує Лайонс.
Товариство Одюбона та інші опікунські спільноти повʼязали брак риби з підвищенням температури океану й тим, що затока, де живуть ті птахи, нагрілася особливо. Початок цього літа був також нетипово теплим, але птахи цього року, як і минулого, вивели пташенят. Більше, ніж у 2021-му.
Проте вчені й далі наголошують, що через кліматичні зміни в популяції є менше молодих птахів, які можуть залучатися до розмноження.
Загалом же іпатка гніздиться на півночі Атлантичного океану, на стрімких морських берегах, кліфах і скелях у Норвегії, Ісландії, Гренландії, Ньюфаундленді. Їжу здобуває, пірнаючи за здобиччю на глибину до 30 метрів, а може пірнути й глибше.
