By Людська гілка відділилася від гілки шимпанзе приблизно 6 чи 7 млн років тому. П’ять викопних відбитків стоп у вулканічному попелі в Танзанії, що мають 3,66 млн років, дають ученим нову підказку про людську еволюцію та прямоходіння, демонструючи, що його походження було складнішим, ніж вважалося досі – пише інформаційне агентство Hina.
Нещодавно вчені оголосили, що нове ґрунтовне дослідження слідів майже через пів століття після первісного відкриття відбитків показало, що їх залишив не ведмідь, як раніше вважали, а гомініни – іншими словами, різновид людської гілки, можливо, досі не вивчений. Ходіння на двох ногах є ознакою людства, але науковці все ще складають елементи пазла про те, як і коли воно почалося.
Сліди було знайдено в 1976 році в місцевості Лаетолі, що розташована на північний захід від кратера Нґоронґоро в Північній Танзанії. За 1,6 км від того місця через два роки виявили ще дві групи викопних відбитків. Учені вважають, що їх залишив вид Australopithecus afarensis, який належить до гомінінів. Його взірцем є скелет, відкритий в Ефіопії й названий Люсі.
Дослідження встановило, що різні сліди в Лаетолі, які були відтиснуті з різницею в кілька днів, годин, а може, і хвилин в одному й тому самому шарі попелу, залишили два різні види гомінінів. Палеонтологиня Еллі Макнатт із Heritage College of Osteopathic Medicine Університету Огайо, керівниця студій, оприлюднених у часописі Nature, зауважила, що стежки в Лаетолі є найстарішим однозначним доказом прямоходіння в людських викопних записах.
“Існувало щонайменше два гомініни, які ходили в різний спосіб на по-різному сформованих стопах у той момент нашої еволюційної історії. Це показує, що набуття прямоходіння було менш лінеарним, аніж як багато хто думає, – сказав палеоантрополог і співавтор досліджень Джеремі де Сільва з Дартмутського коледжу. – Іншими словами, у нашій історії були різні еволюційні експерименти щодо того, як ходити на двох ногах”.
Відбитки стоп, знайдені в 1976 році і знову викопані у 2019-му, мали відмінні особливості від відкритих у 1978-му, зокрема ходьбу, яка називається “схрещеним кроком”. “Стежка складається з п’яти послідовних відтисків стоп. Але ліва нога переходить через праву й навпаки. Ми й досі не впевнені, що це означає”, – каже де Сільва.
“Перехресні кроки іноді трапляються й у людей, коли ми ходимо по нерівних теренах. Можливо, цим пояснюється ця дивна хода. Або ж, імовірно, лише цей окремий гомінін ходив так незвично. А може, і невідомий вид гомінінів був пристосований до ходіння в такий спосіб”, – додав де Сільва.
На основі відбитків стоп учені визначили, що особина, яка їх залишила, була заввишки трохи понад метр, вдаряла п’ятою об землю під час ходьби й мала злегка викривлений убік палець на нозі, але не зовсім так, як у шимпанзе.
Де Сільва сказав, що вчені можуть тільки здогадуватися про інші аспекти зовнішності та поведінки цього гомініна і про те, чи він уже ідентифікований, як-от Kenyanthropus platyops або Australopithecus deyiremeda, чи й далі залишається невідомим.
