By Пересадка серця сама собою є дуже серйозною справою. Але впродовж наступних місяців після операції імунна система може атакувати донорський орган, що призводить навіть до смерті реципієнта. Ознакою такого відторгнення є запальний процес. Та щоб його виявити, лікарі мають вирізати й дослідити фрагмент тканини із пересадженого серця пацієнта. Зазвичай це роблять приблизно 16 разів упродовж першого року – пише Гаріні Барат у журналі Scientific American.
“Під час такої операції є ризик пошкоджень, а результати не можна визнати вірогідними, але, попри це, такі біопсії сьогодні є «золотим стандартом»”, – каже Ханна Валентайн зі Стенфордського університету, яка займається дослідженнями у сфері системи кровообігу.
Нові дослідження крові, що базуються на ДНК, усе-таки можуть дати лікарям цінний час для запобігання раптовому ранньому відторгненню пересадженого серця. Згідно з дослідженнями, опублікованими нещодавно в журналі Circulation, це зменшило б частоту виконання біопсії приблизно на 80%.
Валентайн, одна з авторок тієї праці, разом зі колегами використала проби крові, щоб визначити незначні генетичні відмінності між донорами серця й реципієнтами. Після пересадки науковці виміряли процентний рівень ДНК, що походив від донора, у плазмі крові отримувача. Клітини пересадженого серця, що відмирають чи є пошкодженими, вивільнюють більше фрагментів ДНК, ніж здорові, тож більша кількість ДНК донора вказує на більший ризик відторгнення. Завдяки завчасному попередженню медики можуть почати лікування, яке відверне таку ситуацію.
У дослідженнях оцінювали проби крові 171 особи після нещодавньої трансплантації серця. Вчені встановили, що відторгнення є ймовірним, якщо понад 0,25% ДНК походить від донора. Це дослідження дало більш однозначний сигнал і дозволило виявити ознаки відторгнення щонайменше на три місяці раніше, ніж біопсія тканин. А також воно дало змогу помітити ранні ознаки особливо небезпечної форми відторгнення – так званого відторгнення, спричиненого антитілами, яке можуть не виявити під час біопсії.
Приблизно 44% реципієнтів у цьому дослідженні були чорношкірими. На думку Валентайн, це особливо важливо, оскільки під час багатьох аналізів було виявлено, що афроамериканці мають високий ризик відторгнення різних пересаджених органів.
Це дослідження здається перспективним, але потрібні тривалі спостереження за його клінічною придатністю, щоб виявити методи лікування залежно від результатів. Так каже Скотт Треббатт, медичний дослідник з Університету Британської Колумбії, який не брав участі в цьому проєкті. Неінвазійне вивчення є неоціненним, підкреслює Треббатт, а “зменшення кількості біопсій навіть наполовину було б суттєвим покращенням якості життя пацієнтів”.
