Бум! – і слух пропав

Бум! – і слух пропав
Нові відкриття дають нову надію для осіб, що втрачають слух внаслідок шуму – пише Клаудіа Воллес у журналі Scientific American.

Найпоширеніша травма, якої зазнають американські солдати, є тихою і непомітною. І я маю на увазі не посттравматичний стрес. Втрата слуху і шуми в вухах займають перші місця у списку пов’язаних зі службою проблем, що виникають у ветеранів. Це недооцінені наслідки затягнутої експозиції на галасливе оточення, наприклад, на борту авіаносця, або – щораз частіші – вибухи бомб. Згідно з аналізом від 2017 року, це стосувалося кожного п’ятого ветерана Іраку та Афганістану. Втрата слуху має теж наслідки суспільні та економічні.

Пошкодження слуху, спричинене шумом, є також цивілізаційною проблемою. Аж до 24% дорослих мешканців США страждають на втрату слуху, викликану шумом, і аж 20% підлітків мають проблеми зі слухом, однак невідомо, чи це є наслідком поширення навушників, чи чогось іншого, не пов’язаного з гучними звуками. Нещодавно здійснено значний крок у напрямку точного розуміння механізмів пошкоджень, що виникають в результаті шуму. Це відкриття несе за собою інтригуючу можливість терапії і захисту слуху.

Внутрішнє вухо, яке перетворює звуки, огорнуте однією із найгустіших костей в організмі –  перетинчастий лабіринт – що ускладнює візуалізацію його дрібних структур конвенціональними методами образних досліджень. Але знаряддя, яке кілька років тому розробив Джон Оґалай, в той час працівник Стенфордського університету, а зараз – керівник отоларингології у Keck School of Medicine в університеті Південної Каліфорнії, використовує для створення образу лазерну технологію, звану оптичною когеренційною томографією (optical coherence tomography, OCT). Техніка ОСТ вже використовується для створення образу сітківки ока. «Ми її вкомпонували у спеціальний мікроскоп, завдяки якому можемо заглянути всередину мушлі – частини внутрішнього вуха, що відповідає за слух» – пояснює Оґалай.

Використовуючи ОСТ у мишей, Оґалай разом зі співробітниками змогли вперше побачити, що відбувається, коли вухо піддається експозиції на звук вибуху – схожого до придорожньої бомби – і описали свої результати у нещодавній публікації. На початку ударна хвиля повалює маленькі ряснисті клітини, якими встелена мушля. «Делікатні ряснини цих клітин можуть викривати дуже тихі звуки – каже Оґалай – але у випадку удару сильної хвилі вони просто знищуються». Услід за знищенням у рідині, що наповнює внутрішнє вухо, званою ендолімфою, накопичуються іони калію, що через перилімфу спричиняє подальше збільшення кількості рідини. Набряк, що виникає внаслідок цього, починає пошкоджувати синапси, які поєднують вцілілі ряснисті клітини зі слуховими нейронами. В мишиній моделі ряснисті клітини втрачали близько половини зав’язків з волокнами слухового нерву, що означає, що вони були не в стані пересилати до мозку відповідних сигналів.

Коли мозок втрачає вхідні сигнали, які стосуються звуків, то цю прогалину заповнює бринчанням, яке окреслюється як вушні шуми. Принаймні, так свідчить найпопулярніша теорія. Оґалай порівнює дзвін у вухах з фантомними болями кінцівок. Він може бути тимчасовим, як це часто трапляється після оглушливого рок-концерту, або дратівливо тривалим.

У своїх дослідженнях на мигах Оґалай зауважив можливість інтервенції в часовому віконці поміж раптовим пошкодженням ряснистих клітин і дещо пізнішим пошкодженням синапс. Його група була в стані запобігти тому другому пошкодженню, вводячи дуже сильний розчин солі крізь слухову перетинку, що запобігало нагромадженню рідини у мушлі.

Чи таке рішення може призвести до розробки терапії, придатної на полі бою? Потрібно значно більше досліджень, але збереження нейронних зав’язків, навіть у випадку втрати частини ряснистих клітин, могло б частково врятувати слух. Попередні дослідження підказують, що втрата синапс може призвести до популярного парадоксу, коли ми в стані почути тихі звуки, але не можемо зрозуміти мови в галасливому оточенні – це проблема, яку не вирішують слухові апарати.

«Було б чудово, якби ми могли втрутитися впродовж хвилин, годин чи днів після експозиції» – говорить Шерон Куджава, директор аудіологічних досліджень із Massachusetts Eye and Ear. Зараз же у випадку раптової втрати слуху – як, наприклад, після нещасного випадку з петардами – застосовуються кортикостероїди.

Кращі методи лікування є пріоритетом для американської армії, що віддзеркалилося у виникненні в 2012 року при департаменті оборони Hearing Center of Excellence. Існує багато різних методів терапії, зараз на ранніх етапах розробки, що мають на меті запобігання пошкодженням чи навіть їх відвернення, каже Таніша Гаммілл, яка координує дослідження у цьому центрі.

Куджава твердить, що можливо найбільш захопливим аспектом праць, які провадить Оґалай, є виникнення «нової і потужної техніки», яка дозволить заглянути до живого вуха і побачити, що там діється у сховку. Світ аудіології з нетерпінням чекає на можливості, які це створює.

 

Джерело

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


З ЦИМ МАТЕРІАЛОМ ЧИТАЮТЬ