By Оцінюючи підготовку і проведення останнього саміту “Великої сімки” за 5-бальною шкалою, напрошується не найнижча – “2”. Адже, як іронічно пожартував президент США Д. Трамп після суботньої зустрічі з очільником Франції Е. Макроном, “вечеря була смачною”. Тільки й того…
Лідери провідних країн прозахідної орієнтації зібралися на свій традиційний саміт швидше за політичною інерцією. Цьогоріч у Біарріці (Франція) вони планували обговорити шляхи пожвавлення світової економіки, а також знайти контрзаходи щодо рецесії, яка вже зачепила Німеччину та загрожує перерости у масштабну економічну кризу. Упродовж останніх років ця група заможних країн намагається говорити одним голосом, натомість виходить неорганізоване різноголосся. Об’єднавча мета цього зібрання – узгоджене вироблення майбутнього (щорічного) курсу економічної політики.
Готуючи порядок денний роботи G7, Е. Макрон включив пункти, опосередковано наближені до глобальної економічної політики, як-от захист демократії, гендерної рівності, освіти та навколишнього середовища. Він також запропонував азіатським, африканським та латиноамериканським лідерам приєднатися до них для глобального просування цих питань. Ба більше, не погодившись ні з ким (власне,це й не передбачалося, але етика здорового глузду вимагала політичного такту), запросив на саміт міністра закордонних справ Ірану Мохаммеда Джавада Заріфа з надією на владнання конфлікту у Перській затоці. Однак нічого з цього не вийшло.
Як влучно зазначив президент Європейської ради Дональд Туск, колись країни G7 були близькими союзниками, але нині їм все важче знайти спільну мову. Кожен з присутніх на форумі лідерів мав свій погляд на розв’язання тієї чи іншої проблеми, тобто власне “комюніке”, адже до створення спільного документу руки організаторів так і не дійшли. Повторилася історія минулорічного саміту G7 у Канаді – тоді світ також не побачив підсумкового комюніке.
Президент США Дональд Трамп, якого у 2018 усі ЗМІ публічно розпинали за зрив канадського комюніке, а цьогоріч – за те, що він нібито хоче відновити G8, повернувши Росію, упродовж останніх місяців висловлював невдоволення через неактуальністю питань, винесених на обговорення саміту. У кулуарах Білого дому велися розмови про те, що Д. Трамп відмовляється брати участь у саміті, бо там, на його думку, будуть приділяти занадто багато уваги питанням екології. Американський лідер “заявляв помічникам, що не розуміє, навіщо йому взагалі бути на саміті G7”. Він нібито підкреслював, що вважає це марною тратою часу. Як стверджують світові ЗМІ, зокрема CNN, до кінця весни цього року в Білому домі не було певності щодо того, чи має намір Д. Трамп приїхати на саміт. Американський президент нібито хотів замість цих питань обговорити негаразди світової економіки, тому помічники Д. Трампа (радник з питань торгівлі Роберт Лайтхізер, директор Національної економічної ради Ларрі Кудлоу, радник з національної безпеки Джон Болтон, міністр фінансів Стів Мнучин) домагалися того, щоб на саміті більше уваги приділили саме цим проблемам.
Економічні питання розглядалися на саміті ще й через тарифну війну між США і КНР, яка, на думку багатьох західноєвропейських політиків, спровокувала економічний спад і наблизила кризу. Торговельний конфлікт між цими наддержавами зумовлений не лише тарифами (це тільки інструмент), а й низкою геостратегічних та геоекономічних чинників. Достатньо згадати бодай високий зовнішньоторговельний дефіцит США з Китаєм, що загрожує зменшенням зайнятості, зростанням безробіття, банкрутством багатьох підприємств, що зі свого боку спричинило б падіння соціальних показників. Д. Трамп і раніше обіцяв подбати про те, аби американська економіка була більш збалансованою, а це вимагає зниження зовнішньоторговельного дефіциту. Тому США намагатимуться у різний спосіб зменшити негативне сальдо, зокрема за допомогою механізмів тарифного захисту.
Запевнення на кшталт того, що “сьогодні торгові війни нікому не вигідні”, спростовуються геостратегічними намірами таких гравців, як Китай, США, ЄС. 4 квітня 2019 р. США і Китай запровадили взаємні мита на імпорт окремих товарів. Під приводом захисту прав інтелектуальної власності своїх компаній у КНР Вашингтон оголосив список із 1300 товарів, які щорічно обкладатимуться митом у розмірі 25%. У відповідь Пекін запровадив санкції проти 128 товарів, що ввозяться з території США.
Такі дії двох країн є свідченням політики протекціонізму, проти якої на саміті виступала низка лідерів. У неділю, 25 серпня, Д. Трамп намагався розвіяти припущення світової спільноти, буцімто він воює зі своїми союзниками, а не захищає їх від потенційних загроз Китаю, лідера якого він назвав на зустрічі з Борисом Джонсоном “ворогом” Сполучених Штатів.
Остаточної, чіткої та зрозумілої відповіді на важливі питання на зустрічі так і не прозвучало. По закінченню саміту організатори форуму оприлюднили документ на одну сторінку, в якому актуалізуються загальновідомі проблеми, а також згадуються Іран, Лівія, Гонконг та Україна. У контексті українського питання зазначено, що Франція і Німеччина найближчими тижнями скличуть саміт у нормандському форматі.
Зрозуміло, що на саміті G7 не обов’язково повинні відбуватись конкретні дії, та й підсумкове комюніке зустрічі – це щонайбільше лише заява про наміри, а не обов’язковий документ. Економічне призначення групи наразі повністю затьмарене G20, до якої входять такі країни, як Китай та Індія. Однак це не означає, що “Велика сімка” не спромоглася б принаймні знайти порозуміння щодо проблем, що загрожують економіці та національній безпеці, змінюючи співвідношення у світовому розподілі сил.
Спільного рішення G7 вимагає низка глобальних питань: зміна клімату, забруднення світового океану, гендерні пріоритети, демократія та порушення прав і свобод. Та все ж торгова війна з Китаєм, що невпинно поглиблюється й розширюється, мала б належним чином бути висвітлена в об’єднавчому документі.
Отже, “двійка” і до наступного саміту G7 у США.
Використання матеріалів «Matrix-divergent» дозволяється за умови посилання на «matrix-info.com».
Для інтернет-видань обов’язкове зазначення автора публікації та пряме, відкрите для пошукових систем гіперпосилання у першому абзаці на конкретний матеріал.
Думки, викладені у публікаціях, відображають позицію їх авторів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних назв та інших відомостей несуть автори. Редакція може не погоджуватись із думкою авторів публікацій.
