By 
За останні декілька років у світі зріс інтерес до феномену штучного інтелекту та його використання у військовій сфері. Про цей актуальний напрям розвитку технологій говорять чимало і журналісти, й військові та президенти. Однак особливу цікавість у суспільства викликають книги американських фахівців, що займалися впровадженням і апробацією новітніх технологій у військовій сфері.
Роберт Латіфф “Майбутня війна”
У вересні 2017 року в США вийшла книга генерал-майора ВПС США у відставці Роберта Латіффа “Майбутня війна”. Впродовж усієї кар’єри військовий вивчав використання новітніх технологій в збройних силах. Генерал працював на керівних посадах в Центрі електронних систем ВПС США, в Командуванні повітряно-космічної оборони Північної Америки та в армійському підрозділі тактичної ядерної зброї. Він також очолював програму ВПС з використання E-8 JSTARS – літака бойового управління і цілевказання.
Після відставки генерал очолив Національну науково-дослідну раду США, консультував приватні корпорації, викладав в університетах тощо. У сферу інтересів Латіффа входять технології подвійного призначення, 3D-друк в космосі, робота з базами даних і великими обсягами інформації, космічна розвідка, військова робототехніка, безпілотники, нові матеріали тощо. Але всі ці технологи він прагне досліджувати у поєднанні з питаннями військової етики.
Книга Латіффа розбита на п’ять частин: “Нове обличчя війни”, “Як ми прийшли до сьогодення”, “Як вплине війна майбутнього на солдатів”, “Суспільство і збройні сили” та “Що нам далі робити”.
Книга розпочинається сценарієм ймовірного старту майбутньої війни: шкідлива програма змушує турбіни на електростанціях Східного узбережжя США крутитись надто швидко, що спричиняє їхнє руйнування і масштабне відключення електроенергії. Транспорт зупиняється, біржа на Уолл-стрит не працює, настає колапс і хаос. Тим часом начинений вибухівкою нерозпізнаний легкомоторний літак прибуває на космодром на мисі Канаверал і висаджує готову до старту ракету з найважливішим військовим супутником. Водночас по усьому світу спецпідрозділи невідомої країни розпочинають атаки об’єктів критичної інфраструктури США і їхніх союзників.
Латіфф пише про те, що у сучасних війнах зникло поняття “поле бою”, а з “демократизацією” військових технологій розвинені країни втратили монополію на військово-стратегічну перевагу. Війна майбутнього вестиметься за допомогою технологій подвійного призначення. Латіфф цитує китайських полковників, які майже двадцять років тому передбачали, що солдати майбутнього – це хакери, фінансисти, співробітники приватних корпорацій і наркоторговці, а не солдати у формі з автоматами в руках.
Генерал стверджує, що хоч Америка і володіє висококласними збройними силами, країна та нація не готові до війни майбутнього. За його словами, США не розуміють, що саме є актом війни в кіберпросторі, як відповідати на терористичні атаки всередині країни і поки повністю не усвідомлюють, що боротьба буде вестись за розум населення і окремого громадянина, а не за військовий контроль над територіями і геополітичними сферами впливу.
На думку Латіффа, населення раїни не розуміє, що переходить у нову епоху. Одна з головних ідей книги генерала – як війна майбутнього вплине на середньостатистичного американця, відірваного від геополітичних і військових реалій, що не має тісних зв’язків зі збройними силами й історією країни. У США війна зачіпає невелику частину населення і стає долею військових сімей, які служать з покоління в покоління.
Існує ідеологічний розрив між ветеранами, військовими з їхніми сім’ями та рештою американського суспільства. У майбутньому це може стати загрозою безпеці країни. З одного боку, Латіфф закликає офіцерів не замикатися лише в своєму військовому середовищі й дивитися на світ ширше, залучатися до життя країни, а з іншого – відзначає, що наявність відносно закритої в соціальному плані військової касти дозволяє політикам прискорювати вирішення будь-якої проблеми без реакції широких верств населення.
“Якщо ми продовжимо розвивати технології бездумно і необачно, то наші помічники стануть нашими катами. Наш світ – це світ ядерних гігантів і етичної інфантильності”.
Генерал армії США Омар Бредлі, 1948 р.
Як пише Латіфф, майбутня війна вестиметься із застосуванням технологій: Інтернету, соціальних мереж, глобальних телекомунікаційних каналів тощо. При бойових діях застосовуватимуть штучний інтелект і синтетичну біологію (генно модифікованих солдат). На думку автора книги, сьогодні ми сприймаємо всі ці технології як щось ефемерне.
Засоби радіоелектронної боротьби, безпілотники, військові роботи і зброя направленої енергії також стануть формувати способи боротьби. Війна стане не справою знищення військових підрозділів, а умінням впливати на кожного окремого індивідуума.
Роберт Латіфф згадує також про етику використання автономних систем: “…найбільшою перевагою роботів є те, що в стресових ситуаціях, коли людина не може стабільно функціонувати і приймати рішення, машини залишаються холоднокровними”. Виникає безліч етичних питань стосовно делегування рішень щодо знищення цілей автономним системам. Чи можуть США стати лідерами в цій галузі і дозволити часткову автономність роботам на полі бою чи країна має стримувати свій розвиток, сподіваючись, що інші держави теж утримаються від автоматизації війни? Автор попереджає, що автоматизація дозволяє легше розпочати бойові дії та може стати причиною абсолютної жорстокості у майбутніх війнах.
Ще одна тема книги Латіффа – етичність генного модифікування солдатів. Чи повинне воно проводитись з дозволу військових? Чи можна стирати їхню пам’ять після бойових дій? Чи етично за допомогою пігулок позбавляти їх посттравматичного синдрому і відповідальності? Як себе відчуватимуть генно модифіковані солдати, коли за фізичними, розумовими і психологічними параметрами перевершуватимуть решту людей? Чи будуть вони вважати себе супергероями, а не вигнанцями? Як до них буде ставитись суспільство?
Генерала Латіффа лякає сам факт того, що суспільство з радістю сприймає технологічний прогрес і новий вигляд хай-тек зброї, але зовсім небагато людей замислюються над тим, до чого це може призвести. Соціум не готовий витрачати свій час і сили, щоб навчитись відповідального ставлення до розвитку технологій. У американців, на думку Латіффа, є дві лінії поведінки: культивоване пресою, Голлівудом і загальною патріотичною риторикою безтурботне романтичне уявлення про солдатів та вкрай негативне безапеляційне антивоєнне ставлення. Однак загалом ніхто не розуміє і не хоче знати, що таке військові технології і хто такі солдати сьогодні, не говорячи вже про майбутнє, яке несе масштабні зміни.
Як застереження майбутнім національним лідерам, експертам, військовим, медіа і населенню, Латіфф цитує генерала армії США Омара Бредлі, який ще в 1948 році сказав: “Якщо ми продовжимо розвивати технології бездумно і необачно, то наші помічники стануть нашими катами. Наш світ – це світ ядерних гігантів і етичної інфантильності”.
Пол Скарре “Нічия армія: автономна зброя і майбутнє війни”
Пол Скарре – ветеран воєн в Іраку та Афганістані, дослідник проблеми використання штучного інтелекту і роботизації у військовій сфері, колишні радник заступника міністр оборони США Боба Уорка, воєнний експерт. У книзі “Нічия армія: автономна зброя і майбутнє війни” Пол Скарре досліджує історію створення та використання автономних систем з часів ІІ світової війни (німецькі торпеди з акустичною голівкою самонаведення “Врен”) до ідеї створення автономних роботизованих танкових армій майбутнього.
На думку Скарре, сьогодні десятки країн мають оборонні автономні системи, які поки що працюють під наглядом людини. Наше найближче майбутнє – гонка наступального автономного озброєння. На допомогу військовим приходять сучасні технології: штучний інтелект, нейронні мережі тощо.
Як і генерала Роберта Латіффа, Пола Скарре цікавить етичний бік використання автономної зброї. Чи можна дозволити машинам приймати самостійні рішення про атаку живих сил суперника? А точково знищувати противника, щоб уникнути “побічних втрат” серед цивільного населення? Чи розвиватимуть демократичні країни автономне озброєння? Що протиставити авторитарним країнам, які, не маючи етичних заборон, будуть створювати та використовувати автономні військові системи?
Скарре вважає, що у майбутніх війнах з’являться “бійці-кентаври”, як поєднання людського і штучного інтелекту. Вже сьогодні прикладом цього є співпраця систем американського гвинтокрила AH-64 Apache і безпілотників при знищені або контролі дронів.
Колишній головнокомандувач сил НАТО в Європі Джеймс Ставрідіс в рецензії до цієї книги підсумовує, що світ нестримно йде до найважливішого перелому в історії збройних конфліктів, коли війну вестиме штучний інтелект. Ставрідіс вважає, що суспільство, швидше за все, ще не готове до таких змін.
