By 
Фільм “Мрії назустріч”після прем’єри в листопаді 1963 року став дуже популярним, потім забороненим, а згодом забутим. Доля фільму – як доля людини: буває вдалою, буває – ні. Долю цієї стрічки можна коротко описати трьома суперечливими словами: Гагарін, “полиця”, Голлівуд.
Усе почалося з сюжету, автором якого був київський письменник-фантаст Олесь Бердник. З такої собі планети Центурія у напрямку Землі вилетів космічний корабель, який в дорозі, однак, здійснив аварійну посадку на Марсі. Щоб допомогти інопланетянам, земляни надсилають космічний корабель “Океан”. Але через сонячний спалах “Океан”втрачає паливо і не може повернутися назад. Йому навздогін стартує вантажна космічна ракета з паливом… А далі будуть і пошуки зниклих мешканців Центурії, і неприємності в екстремальних умовах, і вибух вантажної ракети.
Усі ці міжпланетні пригоди О. Бердник описав у повісті “Серце Всесвіту”. Він був досвідченим автором, мав у доробку п’ять інших повістей і два романи. Але саме “Серце Всесвіту”вирішив переробити в кіносценарій, який назвав “Вам аплодує Всесвіт”.
На Одеській студії сценарій прочитали, похвалили, поклали в дальню шухляду і забули. Та коли Юрій Гагарін здійснив сенсаційний політ у космос, ситуація змінилася – космічна тематика раптом стала актуальною.
“Давно у нас на студії лежав сценарій «Вам аплодує Всесвіт», – згадувала Лідія Гладка, директорка Одеської кіностудії в 1961-1963 роках. – Ми вирішили повернутися до цього сценарію”.
Натомість жоден з режисерів студії не зацікавився міжпланетними пригодами. Можливо,тому, що такий фільм є складним у виробництві, бо передбачає багато комбінованих зйомок. А може, не подобався сценарій.
Тоді Держкіно УРСР відрядило до Одеси режисера Київської кіностудії ім. О. Довженка Абрама Народицького з дорученням зробити фільм за сценарієм О. Бердника. Він приїхав, сформував творчу групу, запросив на головну роль заслуженого артиста Грузинської РСР Отара Коберідзе і почав знімати. Але під час зйомок виявилося, що в режисера та його колег різне бачення майбутньої стрічки. Працювати разом стало неможливо. Народицький повернувся до Києва.
Питання з новим режисером певний час вирішити не вдавалося.
“Був у нас на студії чудовий майстер комбінованих зйомок Михайло Карюков, про якого на студії говорили, що він може зробити вулкан з манної каші, – споминала директорка Лідія Гладка. – Поставити фільм, повний комбінованих зйомок, було мрією його життя. Але, звичайно, самостійну постановку як режисеру ми йому дати не могли”.
Самостійну постановку Карюков не міг отримати через відсутність режисерського диплому. Він був оператором, автором книги “Новые способы комбинированных съемок”. Мав, між іншим, досвід і режисерської роботи – 1959-го зняв на Київській студії ім. О. Довженка (спільно з Олександром Козирем) повнометражний фільм “Небо кличе”. До речі, теж на космічну тематику. Фактично, він був найкращим кандидатом у постановники “Мрії назустріч”,тому студія ухвалила “соломонове”рішення: співрежисерами призначили двох – Михайла Карюкова та виконавця головної ролі Отара Коберідзе (він відповідав за роботу з акторами).
Очевидно, на цьому етапі сценарій було перероблено. Запросили дещо доопрацювати кінодраматурга Івана Бондина (за іншим його сценарієм Олександр і Кіра Муратови невдовзі знімуть на Одеській студії свій дебютний фільм “Наш чесний хліб”). Потім щось своє вніс Михайло Карюков. Остаточну версію сценарію написав Отар Коберідзе. Можливо, тоді фільм одержав і нову назву “Мрії назустріч”.
Директором фільму – власне, виконавчим продюсером – призначили Адольфа Фрадіса, людину фахову й досвідчену: працював на Одеській студії з 1933 року. Він міг виконати будь-які побажання співрежисерів, адже для створення “справжнього” космічного пейзажу могли знадобитися найнеймовірніші речі.
Пісні, написані для цієї картини, стали тогочасними шлягерами, особливо “Я – Земля”, яку ще протягом багатьох років виконували на різних урядових концертах. Музика – композитора Вано Мураделі, слова – поета Євгена Долматовського. Натомість дочка Олеся Бердника стверджує, що насправді тексти пісень належать її батькові. Електронну “космічну”музику написав та виконав на синтезаторі Едуард Артем’єв.
Прем’єра фільму відбулася 18 листопада 1963 року. У радянських глядачів картина здобула заслужену популярність. Наступного року її купили для прокату Східна Німеччина, Іспанія та Франція. Але вершиною успіху одеської стрічки стала зацікавленість з боку американських кінематографістів. Компанія CinemaWestProductionпридбала права на сценарій “Мрії назустріч” і, трохи його змінивши (в якості землян виступають не радянські люди, а американці), зняла фільм “QueenofBlood” (“Кривава королева”). Режисер – Кертіс Гаррінгтон. Стрічка вийшла на екрани в березні 1966-го.
Але потім, після гучного успіху, фільм “Мрії назустріч” ніби зник. Ні згадок у оглядах кінофантастики, ні показів на телебаченні навіть на День космонавтики… Це сталося не в останню чергу через дисидентську діяльність Олеся Бердника. Уже в середині 1960-х років почалися атаки на його книжки, далі пресинг з боку КДБ, арешт. З бібліотек та книготорговельної мережі вилучили всі твори письменника, подібна доля спіткала і єдиний фільм за його сценарієм.
А для Михайла Карюкова стрічка “Мрії назустріч” стала останньою. Так, збулася мрія його життя – зробити фільм, повний комбінованих зйомок. Але після цієї картини він фактично пішов з кіно. Чи його звідти “пішли”. Хоча вік мав ще непенсійний – 58 років на момент прем’єри. Чим далі займався? Чому в жодному фільмі більше не фігурує його прізвище? Що сталося?.. Відомо лише, що він помер 1992 року в Києві.
А про стрічку “Мрії назустріч”несподівано згадали в Німеччині. Там 15 червня 2009 року вийшов DVD з “космічним”фільмом Одеської кіностудії.
