By Галактики, як і люди, дерева й зірки, мають свої життєві цикли. Галактика народжується тоді, коли з достатньої кількості газу й зірок утворюється стійка структура. Можливо, спочатку вона є окремою хмаркою газу, яка поволі набирає масу, а може, утворюється внаслідок зіткнення двох чи більше хмарок. Так чи інакше, коли галактика вже сформувалася, то ціле своє життя утворює зірки – пише Аріанна С. Лонґ у журналі Scientific American.
З накопичень газу формуються малі печі, де ядерна фузія спалює першоелементи, вивільнюючи в такий спосіб світло й енергію. “Жива” галактика емітує сильне ультрафіолетове випромінювання, яке є ознакою існування молодих, яскравих і гарячих зірок. Коли зірки старіють, їхнє світло змінюється із гарячого блакитного на холодне – жовте або червоне. Коли галактика містить уже майже виключно жовті й червоні зірки, а емітоване нею ультрафіолетове випромінювання є слабким, то кажемо, що вона вже на пенсії чи що “червона й мертва”. Якщо її маса є достатньо великою, то вона стає врешті-решт сфероїдальною краплиною, знаною як еліптична галактика – всередині неї вже ніколи, імовірно, не виникнуть нові зірки.
У всьому просторі, що нас оточує – на відстані якихось 300-600 млн світлових років – можна побачити мертві чи вмираючі еліптичні галактики, згруповані в так звані громади галактик. Вони містять скаменілі останки найбільш масивних галактик, що колись були. Сотні їх, а навіть тисячі повільно танцюють одні навколо одних, назавжди гравітаційно пов’язані у своїх перманентних гробівцях.
Громада галактик для астрономів є певною проблемою. Видається, що громади здебільшого виникли в першій половині життя Всесвіту. Це означає, що галактики із тих громад мусіли сформувати більшість своїх зірок на ранньому етапі історії космосу. Скидається на те, що ті галактики досягли розмірів Молочного Шляху чи й більших за період, коротший на 10 млрд років. Молоді громади, звані протогромадами, у яких ті галактики виникли, мали б бути місцем неймовірно раптовим і активним, з величезною кількістю галактик, що творили зірки у страшному темпі. Наші сучасні фізичні моделі не здатні повністю пояснити, як вони могли так швидко розростись.
Астрономи тільки віднедавна мають телескопи, що здатні викривати дуже далекі протогромади (світло яких доходить до нас через 10 чи більше мільярдів років). Їхні найбільш масивні галактики часто закриті пилом. Упродовж останніх кількох років вчені відкрили дві протогромади, завдяки яким отримали безпрецедентну інформацію про розвиток громад. Подальші спостереження показали, що вони є фактично дуже активними і величезними – настільки великими, що ставлять під сумнів наші моделі формування галактик. Якщо нам вдасться розв’язати загадку цих громад, то наші знання про еволюцію Всесвіту, можливо, зазнають змін.
