By SpaceX запустив уже сотні супутників Starlink, а планує розмістити на навколоземних орбітах ще 42 тис. Вони постачатимуть швидкісний інтернет мільярдам людей. Ця мета є важливою і похвальною, але спричиняє великі витрати – пише Рональд Дріммель у журналі Scientific American.
Перші супутники, відправлені позаминулого року, відбивають сонячне світло і є яскравішими, ніж 99% із приблизно 5 тис. інших сателітів, що кружляють зараз навколо Землі. Таке значне збільшення є шкідливим для астрономії: за мить до сходу сонця чи відразу після його заходу, коли супутники Starlink найбільше освітлені, цілком імовірно, що якийсь із них потрапить у поле зору телескопа і зруйнує спостереження. Саме тому понад 1800 моїх колег-астрономів підписали петицію, яка закликає владу захистити нічне небо від такої ситуації.
Вплив цієї штучної мегаконстеляції (та інших, які ще у планах) не обмежується астрономією. Нинішню флотилію сателітів Starlink легко побачити неозброєним оком на помірно темному небі, а під час світанку і сутінків з будь-якого місця на планеті колись буде видно понад 100 рухомих світлових пунктів. Тоді вони стануть такими ж численними, як і найяскравіші зорі на небі, що формують обриси сузір’їв.
Сучасна цивілізація виросла із суміші культур, що виникли у різних місцях і з різною історією, але майже у всіх них народжувалися зворушливі легенди чи перекази, натхненням для яких був освітлений небосхил. Чи для нашої теперішньої зручності ми маємо втратити щось, що нас нерозривно пов’язувало, спільний досвід, внаслідок якого ми стали єдиною людською сім’єю?
У відповідь на протести SpaceX обіцяв розв’язати цю проблему, наприклад, шляхом застосування експериментальних покриттів – йдеться про фарбування супутників у чорний колір – але жвавий розклад стартів так і не змінився. Водночас світло найбільше відбивають сонячні панелі – саме ті частини, яких фарбувати не можна.
На жаль, наразі немає жодних правових механізмів, які б окреслювали максимальну яскравість одного супутника, а тисячі – й поготів. Було запропоновано ідею оскаржити в суді базове положення Федеральної комісії зв’язку, де йдеться про те, що супутники не мають значного впливу на довкілля, але правила, які діють в одній країні, не зупинять їхнього запуску в інших державах. Космос справді не має кордонів, тож потрібно захищати небо від орбітальної ілюмінації на міжнародному рівні.
ЮНЕСКО веде каталог світової спадщини – список місць виняткової, надзвичайної культурної чи природної цінності для людства – і охороняє їх. У випадку деяких із цих місць, як-от пустеля Наміб чи простір Ріско Кайдо на острові Гран Канарія, характерною рисою є вигляд нічного неба, завдяки якому вони заслужили свій статус світової спадщини. На жаль, згідно із Конвенцією світової спадщини, список ЮНЕСКО обмежується конкретними територіями, а от небо не вписане до жодного із них. Тож хоч ЮНЕСКО і оголосило, що воно є частиною універсальної спадщини людства, все-таки скидається на те, що особливі характеристики, завдяки яким небо є важливим для всіх нас, не підпадають під охорону. Зважаючи на наслідки для планети, ми надіємось, що ООН зможе розв’язати цю проблему і врятувати небо для всіх.
До цього часу небо не вимагало захисту. Воно було поза людською досяжністю і давало можливість безперешкодно споглядати Всесвіт – простір незмінний і незбагненний. Трансцендентальна краса зоряного неба нагадує нам, як і нашим предкам, про незначущість нас і наших проблем, а те, що робить нас людьми, базується на нашій здатності зауважувати і вражатися дивами і красою Всесвіту, частиною якого ми є. Використання ресурсів космосу, особливо супутниковими операторами, не може знищити нашого єдиного вікна у світ.
Коли я зростав у Монтані, ми влаштовували змагання, хто першим знайде супутник, що пересувається на тлі багатьох зірок нічного неба. Невдовзі грою може стати впізнавання сузір’їв, прихованих за роєм рухомих світлових пунктів. Астрономія виживе; я більше боюсь того, що незабаром ми втратимо щось, що надихнуло мене стати астрономом.
