By Кажуть, що “усяка влада від Бога”. Цій біблійній фразі уже кілька тисячоліть. Саме вона стала предметом маніпулювань багатьох тиранів світу, які, спираючись на догму віри і палкі почуття людей, виправдовували власне одноосібне панування, що передавалось у спадок. На цій догмі трималося царювання всіх імперій світу, коли управитель проголошував себе “помазаником Бога”, “тінню Аллаха на землі”, “обраним” тощо. На жаль, навіть сьогодні багато українців сприймають ці слова не як біблійну алегорію, а як беззаперечну істину.
У сучасному світі імперії вичерпали самі себе і стали нищівним елементом у будові нового світового порядку. На руїнах імперій постають монолітні нації та поліетнічні народи, які будують взаємовідносини на партнерстві і взаємодопомозі. Однак колоніальна свідомість завойовників, які намагаються воскресити старі чи створити нові імперії, знову набирає обертів завдяки нищівній рашистській пропаганді.
Сьогодні ми повторюємо ті самі помилки, що і під час національно-визвольних змагань ХХ століття. Тоді народ не сприйняв ідеї останнього гетьмана Павла Скоропадського і пішов за більшовиками. Велику роль відіграли популізм і демагогія більшовицьких гасел, яким вірило населення. Колоніальна свідомість москвинів перемогла. Тож коли самодержавна імперія впала, на її місці з’явилася нова, видозмінена, у формі Радянського Союзу.
Українці не люблять вчитися з гірких уроків історії. Вони не розуміють, що “влада на усіх її рівнях – це віддзеркалення народу, а публічні дії влади – це задоволення народного ідеалізму”[1]. Жодна нація не може жити без національного ідеалу, мрій, амбіцій, однак саме на цьому часто спекулюють тирани, популісти, політики, які торкаються не критичного сприйняття рішень, а чуттєвого рівня нації. Там, де люди керуються емоціями – логіка відсутня. Німці колись повірили фюреру, який обіцяв їм велич та могутність.
Аналіз національних трагедій минулого століття – голодоморів та колективізації – мав би навчити націю мислити критично. До прикладу, проблема колективізації, яка довела до тих жахливих голодоморів, лежить не на поверхні, а глибше. Через колективізацію насаджувалася чужа для українців аграрна система. Відомо, що українці-землероби були одноосібниками, ґаздами, обробляли власне господарство, а заможні ‒ використовували найману працю. Натомість російська аграрна система була заснована на колективному обробітку землі. Таке практикувалося у багатьох російських регіонах, оскільки суворі кліматичні умови та особливості болотяної місцевості не передбачали одноосібні господарства. Одноосібництво як свідомісна компонента української ментальності і різновид українського індивідуалізму було не тільки у сільському господарстві, а й у культурі. Наприклад, національні співці – кобзарі і лірники – теж були одноосібниками, які мали власну територію, а з іншими в парі співали неохоче. Тому радянська влада, прагнучи перетворити Україну у російську колонію, боролася з українським одноосібництвом у всіх сферах життя.
Національний ідеалізм є однією із основних причин поразок і перемог політиків. І саме він штовхає націю на необдумані кроки у їхньому виборі. Тому не варто дивуватися, коли наші представники у владі не виправдовують наших очікувань і надій, адже ми найчастіше вибираємо їх “серцем”, а не “розумом”.
Найгірше те, що національний ідеалізм часто натикається на свідомісне малоросійство серед українців, які постійно оглядаються назад у радянсько-російське минуле. Митрополит Андрей Шептицький називав малоросійство “язвою москвофільства”.
Ідеалізм спонукає націю у кожному тимчасовому політичному лідерові бачити українського Мойсея. На цьому спекулюють прихильники “русского мира”, носії свідомісного малоросійства. Виходом з цієї ситуації є те, що лежить на поверхні ‒ філософія нації, виражена державотворчими трактатами. Митрополит Андрей вважав, що ключ до успіху України лежить в ній самій і у внутрішній зміні самих себе, а серед національних завдань виокремлював пошук сталого щастя та захист національних кордонів. Саме тому маємо докласти усіх зусиль, щоб свідомісне малоросійство не стало народним ідеалізмом в майбутньому.
Використання матеріалів «Matrix-divergent» дозволяється за умови посилання на «matrix-info.com».
Для інтернет-видань обов’язкове зазначення автора публікації та пряме, відкрите для пошукових систем гіперпосилання у першому абзаці на конкретний матеріал.
Думки, викладені у публікаціях, відображають позицію їх авторів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних назв та інших відомостей несуть автори. Редакція може не погоджуватись із думкою авторів публікацій.
