By 
Нацизм (націонал-соціалізм) – офіційна політична ідеологія Третього рейху. В основі нацизму – ідея про “панівну”, “вищу” над “неповноцінними” народами націю (доктрина “надлюдини” і “недолюдини”).
Націонал-соціалізм має багато спільного із фашизмом, і зазвичай класифікується як один із його різновидів. Однак якщо фашизм використовується для позначення широкого спектру політичних рухів, то націонал-соціалізмом називають лише ідеологію нацистської партії і Третього рейху.
Історія терміну розпочинається 24 лютого 1920 року, коли Адольф Гітлер організував у пивному залі Хофбройхаус у Мюнхені перший публічний захід нацистської партії. Під час свого виступу він проголосив двадцять п’ять пунктів, які стали програмою партії. Цей день також вважається датою офіційного утворення Німецької націонал-соціалістичної робітничої партії (у німецькій транскрипції – НСДАП). У політичній публіцистиці їх стали називати “наці”, за аналогією з соціалістами – “соці”. А от термін “гітлеризм” отримав публічне поширення лише 30 січня 1933 року, коли Адольф Гітлер став рейхсканцлером (главою уряду).
Слово “нацизм” спочатку було простим скороченням терміну “націонал-соціалізм”, і не безпідставно. Відомо, що до 1941 року Третій рейх не був ворогом СРСР. Ба більше, цю ці держави були майже союзницькими. 3 жовтня 1926 року в Москві був укладений договір про створення танкової школи “Кама”[1] під Казанню для обходу умов Версальського договору 1919 року. Документ підписав керівник “Центру Москва” полковник фон дер Літ-Томзен та начальник IV розвідувального управління Штабу РСЧА Ян Берзін. Танкова школа існувала на основі іншого договору – Рапалльського. 16 квітня 1922 міністр закордонних справ Веймарської Республіки Вальтер Ратенау і народний комісар закордонних справ РРФСР Георгій Чичерін підписали документ, що надав Німеччині можливість таємно будувати військові заводи та навчальні центри на території РРФСР.
Німецькі інженери будували авіаційні заводи Юнкерса, танкові заводи в Сибіру і Підмосков’ї, а згодом і працювали на них. У СРСР було три німецьких військових училища: авіаційне – в Липецьку, танкове – під Казанню і хімічне училище в Куйбишевській області поблизу “німців Поволжя”. У них викладали німецькі фахівці, а навчалась як німецькі, так і радянські офіцери. Німці “ходили в нашій рідній червоноармійській формі … тільки без червоних зірок”, – пише Віктор Суворов[2] з посиланням на “Военно-исторический журнал” (ВИЖ, № 7, 1993). У цих училищах навчалися і викладали майбутні гітлерівські генерали Гудеріан, Манштейн, Браухич, Модель, Кейтель.
Коли Третій рейх вів війни у Європі, СРСР сприймав ці агресивні акти з деякою безтурботністю. А все тому, що для Третього рейху і СРСР ідеалом був соціалізм, тільки для кожного свій – націонал-соціалізм та інтернаціонал-соціалізм. Коли ж війська Третього рейху перейшли кордони СРСР, радянському агітпропу необхідно було дискредитувати політичний лад Німеччини. Так виникло і остаточно утвердилося скорочення “нацизм”, до якого потім додався термін “фашизм” у його неправильному розумінні. Тому Червона армія, а згодом – і радянські війська, билася з нацистами і фашистами, а не з соціалістами. Після закінчення Другої світової війни термін “нацизм” став поширеним ярликом, більше того – синонімом ксенофобії, націоналізму, шовінізму та фашизму. Всі ці слова вже мали цілком негативну конотацію, що дозволяло використовувати їх для очорнення політичних супротивників.
Найбільшого поширення і повного втілення ідеї націонал-соціалізму набули у 1933-1945 роках під час диктатури Націонал-соціалістичної робітничої партії на чолі з Адольфом Гітлером. Окрім того, близькі до нацистського рухи були засновані і в Англії: “Британські фашисти” у 1923 році, “Імперська фашистська ліга” у 1928-му, “Британський союз фашистів” у 1932-му та “Націонал-соціалістичний рух” у 1967-му. Іншою пронацистською партією було “Товариство 9 листопада”, яке у 1977 році створив Террі Флінн У США в 1958-му Джордж Лінкольн Росквелл створив Американську нацистську партію. У 1990-му в Москві виникла Російська Нацистська партія (РНП).
Сьогодні під нацизмом розуміють злочинну ідеологію, при якій представники однієї нації захоплюють ресурси іншої або паразитують на ній на підставі тільки національної приналежності. Як правило, до таких дій схильні представники держав-імперій. В умовах російської агресії під нацизмом можна розуміти створення етнічних злочинних угруповань, що займаються терором мирних жителів, торгівлею наркотиками, розбоєм, зґвалтуваннями й іншими злочинами.
На початку липня 2009 року Парламентська асамблея ОБСЄ презентувала резолюцією “Возз’єднання розділеної Європи”, в якій не лише прирівняла сталінізм до нацизму, а й закликала до засудження цих двох тоталітарних режимів на міжнародному рівні. У січні 2007 року Сейм Литви схвалив резолюцію “Про відшкодування збитку від окупації СРСР”, у якій вимагав від Росії, як правонаступниці СРСР, оплатити “збитки від радянської окупації”[3]. Керуючись резолюцією ОБСЄ та досвідом Литви, Україна також може отримати від Росії відшкодування збитків за окупацію українських земель від 1922 року.
У Москві ж литовську резолюцію назвали “антиросійським випадом” і “насильством над історією”. Натомість представники сучасної тоталітарної кремлівської системи, нав’язуючи ідеологічні стереотипи попередніх цивілізацій, поспішно вживають контрзаходів, як от законопроект “Про боротьбу з реабілітацією нацизму, нацистських злочинців і їхніх поплічників у колишніх радянських республіках”[4]. Очевидно, на думку Кремля, такою “колишньою радянською республікою” є саме Україна, де буцімто “процвітає” нацизм у формі “українського буржуазного націоналізму”.
[1] Вікіпедія: Kama tank school.
[2] Суворов Виктор. Последняя республика: почему Советский Союз проиграл Вторую мировую войну. – М.ООО «Изд-во АСТ», 2000, с.108.
[3] Уніан: Сейм Литви схвалив резолюцію про відшкодування збитків від окупації СРСР, 16.01.2007
[4] REGNUM: ПРОЕКТ: Федеральный закон “О противодействии реабилитации в новых независимых государствах на территории бывшего Союза ССР нацизма, нацистских преступников и их пособников”
