“Альтернативна” історія

Убивство першого генсека освіти Центральної Ради І. Стешенка

Коли подорожні наблизилися до одного з провулків, звідти вискочили двоє озброєних й гукнули російською: “Руки вверх!”, а за мить пронав постріл. З несподіванки син І. Стешенка Ярослав упав у картоплю, що росла біля тротуару. Відтак нападники вистрелили ще двічі.

Читати далі…

Друг України Бйорнстьєрне Бйорнсон – чоловік духу і честі

У березні 1907 р. у віденському німецькомовному місячнику “Український огляд” вийшла стаття Б. Бйорнсона “Поляки-гнобителі”, що описувала економічні та культурні проблеми життя українців у Австро-Угорщині. Б. Бйорнсон критикував принципи національної політики австрійської влади щодо українців, адже наш народ, не визнаний як суб’єкт суспільних відносин, не мав реальних способів реалізації власних прав у державі.

Читати далі…

Убивство німецького генерал-фельдмаршала Г. Айхгорна у Києві

10 серпня 1918 р. Б. Донського таємно судив німецький військово-польовий суд, що зібрався у будинку в’язниці в Києві. У той же день при великому скупченні народу Б. Донського повісили у зашморгу зі скрученого дроту на телеграфному стовпі на Лук’янівській площі Києва. До його грудей був прив’язаний плакат із написом російською: «Вбивця фельдмаршала фон Айхгорна».

Читати далі…

“Вервольф”: як будувалася й охоронялася ставка Гітлера в Україні

Окрім А. Гітлера, у ставці працював також райхсляйтер, голова Штабу заступника фюрера та його “особистий секретар” М. Борман, райхсфюрер СС Г. Гіммлер, райхсмаршал Г. Герінг, міністри А. Розенберґ, Й. Ріббентроп, Й. Геббельс та інші. Протягом деякого часу тут діяв генеральний штаб Вермахту на чолі з фельдмаршалом В. Кейтелем і генерал-полковником А. Йодлем, а також штаб німецьких сухопутних військ.

Читати далі…

Ким були біблійні філістимляни?

За даними дослідження, геном цих людей найбільш близький до ДНК сучасних близькосхідних народів та осіб із бронзового століття з усіх кінців Леванту й Анатолії. Проте, як додає докторант Інституту природознавства імені Макса Планка Міхаль Фельдман, висновки змінюються, якщо розглянути ДНК кісток чотирьох немовлят, похованих під будинками наприкінці XII ст. до н.е., відразу після того, як на зорі залізного віку філістимляни оселилися в Ашкелоні.

Читати далі…

Безробіття за часів Гетьманату: проблеми і заходи подолання. (Ч-2)

Невирішеність земельного питання стала найбільшим каталізатором безробіття та анархізації селянства. Незважаючи на окремі поступові і прогресивні, але явно спізнілі законодавчі започаткування з аграрного й робітничого питання, люди, що не мали нічого, окрім безробіття та злиденності, підтримали нову хвилю державних переворотів, або байдуже спостерігали за їхнім перебігом.

Читати далі…

Безробіття у часи Гетьманату: проблеми і заходи подолання (Ч-1)

Чисельність і висока якість резерву людських й матеріальних ресурсів України за умови мирної розбудови її господарської системи, тривалої державності і ринкової, але частково керованої економіки гарантували поступове, порівняно динамічне, але незаперечне зменшення рівня безробіття природнім шляхом та зцілення, а згодом й всебічне піднесення загальногалузевої потужності української економіки й рівня життя пересічного громадянина.

Читати далі…

Похід Володимира Великого на Волзьку Булгарію: таємниці війни й обрання віри

Чому ж Володимир надав першість саме ісламу? О. Пріцак і А. Залізний, вважають, що князь особисто прийняв мусульманство ще у Новгороді. До того ж похід у Волзьку Булгарію завершився не лише “вічним миром”, а й весіллям.

Читати далі…

Чому «не відбулося» Вільне козацтво?

Центральна Рада не зуміла використати стихійний прояв національного патріотизму і свідомості українців для розбудови війська. Її помилки намагався виправити П. Скоропадський, який прагнув ввести Вільне козацтво у спектр державної політики, оскільки соціально-політична, селянська і військова доктрини гетьмана, а отже – й офіційна позиція Української Держави, були тотожними з прагненням більшості козацтва, за винятком деяких анархізованих загонів.

Читати далі…

«Заслуги» Георгія Жукова

У 1954 році на Тоцькому полігоні відбувалися армійські навчання з атомним озброєнням. Спершу там підірвали ядерну бомбу, а потім через епіцентр вибуху прогнали майже 45 тисяч радянських солдатів. Попри захисні костюми, усі військові захворіли на променеву хворобу і померли. Командував цими навчаннями перший заступник міністра оборони, “маршал перемоги” і лиходій за сумісництвом Г. Жуков.

Читати далі…

Translate