“Альтернативна” історія

Чому «не відбулося» Вільне козацтво?

Центральна Рада не зуміла використати стихійний прояв національного патріотизму і свідомості українців для розбудови війська. Її помилки намагався виправити П. Скоропадський, який прагнув ввести Вільне козацтво у спектр державної політики, оскільки соціально-політична, селянська і військова доктрини гетьмана, а отже – й офіційна позиція Української Держави, були тотожними з прагненням більшості козацтва, за винятком деяких анархізованих загонів.

Читати далі…

«Заслуги» Георгія Жукова

У 1954 році на Тоцькому полігоні відбувалися армійські навчання з атомним озброєнням. Спершу там підірвали ядерну бомбу, а потім через епіцентр вибуху прогнали майже 45 тисяч радянських солдатів. Попри захисні костюми, усі військові захворіли на променеву хворобу і померли. Командував цими навчаннями перший заступник міністра оборони, “маршал перемоги” і лиходій за сумісництвом Г. Жуков.

Читати далі…

Останні галицькі адмірали

На завершення варто теж додати, що обидва галицькі контр-адмірали закінчили своє життя в бідності і самотності. Заощадження в основному були потрачені ними на підтримку «національної справи», а належну їм військову пенсію новоутворена польська держава під різними приводами не виплачувала. Пригнічене поразкою та важкими міжвоєнними обставинами українське суспільство також не надто переймалося своїми адміралами.

Читати далі…

Дерусифікація: “Легендарний Севастополь”

З українських рекрутів та ополченців для цієї війни було створено 10 полків – Азовський, Волинський, Дніпровський, Житомирський, Кременчуцький, Одеський, Подільський, Полтавський, Український і Чернігівський. Тільки з Полтавщини добровольцями у народне ополчення пішло майже 10 тис. осіб. Як зазначає дослідник П. Ляшук, українці на той час становили до 70% особового складу Чорноморського флоту

Читати далі…

Як і чому в Західній області УНР було запроваджено військовий стан

На початку березня мобілізація надала армії лише 1484 особи, тоді як її лави покинуло до 3 тис. вояків, не враховуючи дезертирів, пропалих безвісти та інших фізичних втрат. Поляки натомість готували новий потужний наступ (Ю. Пілсудський сформував ще один фронт – Волинський), підтягнули свіжі резерви та забезпечили військо матеріально, зокрема й новими шоломами та газовими масками. Становище було настільки відчайдушним, що М. Омелянович-Павленко та В. Курманович навіть подали у відставку.

Читати далі…

Російська імперія – “зайва хромосома” в світовій генеалогії

Росія – це “зайва хромосома”у світовій генеалогії, адже, за словами Збіґнєва Бжезинського, у неї “…нема вибору. Змагатися з Америкою було б марно, а укласти угоду з Китаєм означало б підпорядкуватися йому”.

Читати далі…

Борис Стеллецький – начальник Власного Штабу гетьмана всієї України

У 1918 р. перейшов на службу до армії Української Держави, ставши генеральним хорунжим. У червні того ж року призначений начальником Власного Штабу гетьмана всієї України П. Скоропадського. Уже в еміграції гетьман, щоправда, зізнався, що здійснив це призначення “без особливого вибору, просто попався під руку”, і вважав його за “велику помилку”. Насправді ж Б. Стеллецький був ставлеником заступника міністра закордонних справ, особистого радника П. Скоропадського й людини, якій той беззастережно довіряв, О. Палтова.

Читати далі…

Споживання цифрових послуг – це ознака бідності

Однак цілком імовірно, що основним привілеєм майбутнього буде монополія на знання та доступ до особистої інформації звичайних користувачів мережі. Такі дані стануть затребуваними серед людей усього світу, власники ІТ-корпорацій зможуть заробляти (й уже почали) на них шалені кошти, а держави отримають тотальний контроль над пересічними громадянами, про яких вони будуть знати майже все.

Читати далі…

Як давали собі раду очільники фінансового відомства Центральної Ради

Основний тягар організації фінансового відомства УНР ліг плечі незмінного товариша (заступника) міністра фінансів В. Мазуренка. На відповідальні посади він запросив низку фахівців, свідомих українців, зокрема А. Гуменного (директор Департаменту посередніх податків), А. Маршинського (директор Департаменту прямих податків), С. Афанасьєва (директор Загальної канцелярії), М. Кривецького (радник Міністерства й керівник Департаменту державної скарбниці), Г. Супруна (директор Кредитової канцелярії), П. Андреїва (директор Департаменту митних зборів) тощо.

Читати далі…

1 березня 1918 р. в Україні було запроваджено гривню

Залишаючи Київ, більшовики реквізували майже 40 млн руб. з місцевої контори Державного банку. Емісію карбованців здійснити було неможливо, бо столиця все ще була в руках більшовиків. До того ж, навіть якби УНР повернула владу у Києві, відновити випуск карбованців було б вкрай проблематично, адже матриці, кліше і державні штампи, необхідні для їхнього друку, також забрали більшовики.

Читати далі…

Translate