“Альтернативна” історія

Дерусифікація: Олександр Суворов

Офіційна біографія О. Суворова свідчить, що полководець належить до міфічної “великоросійської нації”, а рід його начебто походить від шведа Сувора, що приїхав у Росію в 1622 році. Насправді ж Суворови служили у Москві задовго до цієї дати: у 1482 році згадується Горяїн Суворов, служивий чоловік; у XVI-XVII століттях – Суворови-дворяни з маєтками в Бежецьку і Кашині; в “Історії родів російського дворянства” вказується родичання Суворових з Ішук Бухаріними, Кобяковими, Ізмайловими, Сунбулевими, Короб’їними тощо. Усі ці прізвища мають тюркське коріння.

Якщо не брати до уваги кремлівські міфи, полководець Суворов прославився передусім як каратель. Насправді його військові авантюри не передбачали “захисту вітчизни”, а були лише кривавими й жорстокими операціями. То чи такою є “наша” історія?

Читати далі…

ЗУНР +5, або один незручний ювілей

Утворення ЗУНР і справді є важливою подією в історії становлення української держави – хоч трагічною і невдалою, але дуже повчальною. І оскільки ця спроба виявилася програшною, то й аналізувати потрібно передусім помилки та невдачі. Для цього добрим приводом може бути дещо інший ювілей, не такий круглий як “сто”, але не менш важливий. Цього року виповнилося 95 років з моменту, коли долю Галичини було остаточно вирішено на користь Польської держави.

Читати далі…

“Місія нездійсненна”?!

Римський полководець Марк Порцій Катон закінчував усі свої промови у сенаті фразою: “Карфаген має бути знищений”. І місто справді зруйнували, хоч політик й не дожив до реалізації свого бажання. Цьогоріч виповнюється 400 років від спроби Петра Сагайдачного ліквідувати Кремль, Москву й усе царство. І хоча тоді отаман відступив, однак Кремль все ж має бути знищений!

Читати далі…

Триєдина формула Росії: клептоманія, клаустрофобія, мазохізм

Інтерпретація історії і сучасності Росії є абсолютно нелогічною. Наприклад, “путінський режим” вважають жахливим, а російський народ – правильним, та ще й таким, що сповідує мазохізм, підтримує експерименти над собою і сам експериментує з іншими народами. Однак люди не можуть бути Продовжити Читання…

Читати далі…

Скелети у шафі. Частина 2

Цьогоріч у червні видання “The Guardian” опублікувало.   невідомі  щоденники А. Айнштайна, в яких фізик записував расистські коментарі щодо людей, яких він зустрічав у мандрівках. Під час подорожі Китаєм у жовтні 1922 – березні 1923 рр. вчений характеризує місцеве населення як “працьовитих, брудних, тупих людей”, а їхніх дітей називає “бездушними і тупими

Читати далі…

Чи ж був єврейський колабораціонізм?

У світі було багато випадків колабораціонізму: російського, українського, прибалтійського, французького, словацького тощо. А чи був єврейський колабораціонізм? І чи можна вважати зрадою співробітництво з СС-сівцями Німеччини?

Читати далі…

Публічна служба П’ятої французької республіки постголлістського періоду: досвід децентралізації

Французький досвід соціально-політичної та економічної нестабільності, конфлікту держави та суспільства часів Третьої та Четвертої республік, державотворення в межах змішаної моделі П’ятої республіки та еволюції французької публічної служби є корисним для сучасної України.

Читати далі…

Руйнуємо міфи: Ярослав Мудрий

Мудрою людину могли наректи за виваженість як керівника, політика, державного діяча. Та як оцінювали Ярослава його брати та батько Володимир? Невже також вважали мудрим? Чи важливо було князеві, щоб у його діях бачили мудро прийняті управлінські рішення? І хто ж возвеличив його такою чеснотою? Спробуємо подивитись на цю історичну особистість з погляду сьогодення і минулого.

Читати далі…

Артем-Хлястик – перший сепаратист на сході України

Російський історик Лев Гумільов стверджував, що “найбільшою небезпекою як для природи, так і для етносів є сусіди, які в процесі розвитку не втратили здатності до адаптації, і тому розширяли свій ареал. Без появи такого ворога реліктовий етнос може існувати необмежено довго”[1]. Ця цитата характеризує соціальні й економічні процеси, що розпочалися в кін. ХІХ – поч. ХХ століття на сході України.

Читати далі…

Московська церковна стратегія в історичній ретроспективі

Коли українські ЗМІ говорять про перспективи і пріоритети співробітництва “двох наших держав” – України і Росії, – вже не мороз під шкірою пробігає, як це бувало раніше, а виникає обурення. По-перше, про які дві “наші” держави йдеться? І по-друге, що означають “перспективи і пріоритети співробітництва”? Такою співпрацею ми вже настільки нажахані, що й на холодну воду дмухаємо. Україна вже сита різними “договорами”, “угодами” й “союзами” з “великим і братнім” народом, а тому не потребує додаткових аргументів на користь “дружби”, яка рано чи пізно виллється у прислів’я: “Робімо спілку – я не дам нічого”.

Читати далі…

Translate