Організаційна зброя у гібридній війні

Р. Марутян, А. Загорулько

Термін “організаційна зброя” виник у 80-х роках у працях радянських вчених, розробників військових систем організаційного управління Спартака Никанорова та Сергія Солнцева. З кінця 90-х років використання організаційної зброї та ведення організаційної війни розглядають в Росії як реакцію на нову військово-стратегічну ситуацію. Однак справжньої ваги проблема оргзброї набула на початку двохтисячних.

Оргзброя – це система організаційних (розвідувальних, пропагандистських, психологічних, інформаційних тощо) дій на ворога, що примушують його рухатися в необхідному для суперника напрямку[1]. В сучасних умовах організаційна зброя стала інструментом гібридної війни.

Никаноров та Солнцев також називали оргзброю хибно-цільовим програмуванням, що відображає її глибинну сутність: країна-агресор завчасно створює і задає в своїх відносинах із країною-жертвою помилкові програмні установки, реалізація яких посилює її позиції та послаблює противника. Країна-жертва не вважає ці дії небезпечними, вони здаються нейтральними або такими, що базуються на універсальних цінностях.

Приклади використання організаційної зброї проти України.

1. Розвиток економічного співробітництва між Росією і Україною

Екс-прем’єр України Микола Азаров вважав, що в економічного співробітництва України з РФ немає альтернативи. Однак російська сторона запропонувала відмінний від українського бачення формат співпраці, що передбачав вхід України в проекти реінтеграції пострадянського простору – Митний Союз і ЄврАзЕС.

У такий спосіб правильна програмна установка на розвиток економічного співробітництва спричиняє стратегічно уразливе положення економіки країни-жертви у випадку, якщо ворог прийме рішення про агресію: залежна економіка, ослаблена високими цінами на імпорт енергоресурсів і борговими проблемами, не здібна до швидкої переорієнтації на інші ринки.

2. Мінські домовленості  – дозволили Росії посилити конфліктність усередині суспільства та політичної еліти Україні. Основний програмний меседж – “Україні і Донбасу потрібний мирний діалог” – насправді призвели до заморожування конфлікту.

3. Закон України “Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей”

Суспільні ризики, які отримала Україна з прийняттям цього закону у вересні 2014 – зміна державного устрою, повна або часткова федералізація України, легалізація квазідержавних утворень у правовому полі, входження колаборантів та бойовиків у місцеві державні структури (місцева поліція тощо), позачергові парламентські вибори, внаслідок яких представники “ДНР/ЛНР” можуть отримати мандат депутатів ВР та “блокуючий пакет” при голосуванні, переформатування зовнішньої політики з переорієнтацією на Росію. Як наслідок – трансформація України з урізаною територією в нову УРСР.

4. “Перший національний український конгрес”

У травні 2018 року у Празі відбувся “Перший національний український конгрес”. Його організували маловідомі представники з низки європейських країн та США на чолі з Рустамом Ташбаєвим. Ціль цього заходу – дискредитація України в очах світової спільноти, руйнування внутрішньополітичної стабільності країни коштом радикальної складової.

“Учасники” цього дійства визнали український парламент нелегітимним, а конгрес – “альтернативними законодавчими зборами”. “Конгресмени” хочуть створити в Україні паралельні силові структури, сформувати “народні прокуратури” та легалізувати добровольчі батальйони[2].

До того ж конгрес “офіційно” висунув у президенти України активіста Майдану Івана Бубенчика, якого підозрюють в посяганні на життя працівника правоохоронних органів під час Революції гідності. Самого ж Ташбаєва призначили “краєвим командиром іноземних частин Української Повстанської Армії” та надали широкі військові повноваження – від створення трибуналу для діючої влади до формування української національної армії як на території України, так і за її межами.

Використання організаційної зброї у гібридній війні

 У сучасній гібридній війні проти України організаційну зброю використовують для впливу на осіб, що приймають рішення з метою уразитти систему державного управління. У такий спосіб відбувається створення контрольованого управлінського хаосу, руйнування внутрішньополітичної стабільності у державі-мішені, на тлі якї країна-сусід виглядатиме осередком прогресу та процвітання, а приєднання до її геополітичних проектів не матиме альтернативи.

У одній з доповідей пропутінського “Ізборського клубу” йдеться: “З її допомогою [оргзброї – прим. ред.] можна скерувати політику суперника в стратегічну безвихідь, виснажити його економіку неефективними програмами, загальмувати розвиток озброєнь, спотворити основи національної культури, створити серед частини населення “п’яту колону”. У результаті в державі виникає політичний, економічний, психологічний хаос”.

Тобто результатом використання оргзброї є активізація у державі процесів самоліквідації. Це деструктивний вплив на державно-управлінські структури, знищення систем національної безпеки або їхнє перепрограмування, коли країна не ідентифікує загрози і не бореться з ними.

Результатом вживання оргзброї стає активізація у державі процесів на самоліквідацію. Таким чином, оргзброя здійснює деструктивний вплив на державно-управлінські структури держави, знищує її імунну систему (систему національної безпеки) або її перепрограмує, у результаті чого вона перестає ідентифікувати загрози та не бореться з ними.

Після здобуття незалежності система національної безпеки України через кадрові зміни була переведена в режим зовнішнього управління РФ під контролем російських спецслужб, що створило умови для майбутньої збройної агресії. Оргзброя – це також перепрограмування суспільства шляхом смислових впливів на цінності держави-агресора – “слов’янської єдності” і “російського світу”.

Використання організаційної зброї непомітне для традиційних форм експертного спостереження і незрозуміле для контррозвідувальної логіки. Прикладом цього є первинна реакція керівництва України та Держдепартаменту США і ЦРУ на “Російську весну” як спеціальну організаційну операцію з анексії Криму в лютому-березні 2014 року.

Якими засобами?

 Оргзброя допомагає втілювати задуми за допомогою “дружньої” пропозиції прийняти начебто позитивні, але насправді небезпечні для країни-жертви деструктивні цілі (“мирні ініціативи” Кремля); засобами створення такого “тиску обставин”, який змушує суперника приймати шкідливі для нього рішення; завдяки імплантації в систему ворога руйнівних елементів, створенню ілюзії благополуччя і “розслаблення” для управлінської еліти країни-жертви, що не дозволяє підготуватися до реагування на атаки і ввімкнення “мобілізаційних” механізмів.

Нарративи

У організаційній війні використовуються певні вислови для розхитування внутрішньополітичної ситуації та недовіри до діючої влади: “це олігархічна війна”, “ворог не в Кремлі, ворог на Банковій”, “головний ворог – внутрішній”, “війна йде, бо вигідна Порошенку”, “усі на Майдан”, “Порошенко нас “зливає” на сході”.

Уплив таких гасел спонукає українців припинити підтримувати владу та не звинувачувати у війні й кризі Росію. Суспільство ділиться на два табори: “зрадофіли” та “порохоботи”, вони більше не осмислюють дії логічно, а керуються емоціями та почуттями. Зміщення акценту ненависті з прямого агресора на когось усередині країни – це гарний спосіб демотивації “провоєнного електорату” задля досягнення політичних цілей суперника.

Писати у коментарях під новинами про загиблих ООС (АТО), що в їхній смерті винен президент – це маніпуляція й ознака того, що організаційна зброя потрапляє у ціль.

Критичне мислення

 Одним з інструментів протидії оргзброї є формування критичного мислення. У держслужбовців цей навик повинен стати професійною компетенцією, що допоможе їм вирішувати складні завдання та приймати ефективні управлінські рішення. Критичність є ознакою зрілого розуму, тому за допомогою медіа грамотності потрібно навчати громадян протистояти ворожій пропаганді. Цій предмет повинен стати обов’язковим у школах та вишах України, адже критичне мислення та об’єктивність у сприйнятті світу є ціллю ураження для організаційної зброї.

[1] Стратегическое мышление и организационное оружие

[2] Дзеркало тижня: Спецслужби РФ дали старт новому антиукраїнському проекту – ІС