By 
За результатами “електронного перепису”, які нещодавно оприлюднив уряд, чисельність населення України на підконтрольних територіях станом на 1 грудня 2019 р. становила 37 млн 289 тис. осіб, тобто за 28 років кількість українців скоротилася на 15 млн осіб.
У країні мешкає 6 млн 248 тис людей похилого віку (від 65 років та старших) та 5 млн 756 тис дітей (до 14 років). Водночас українців раннього працездатного віку (15-24 р.) – 3 млн 584 тис., основного працездатного віку (25-54 р.) – 16 млн 458 тис., а також 5 млн 243 тис. українців зрілого працездатного віку (55-64 р.). До того ж в Україні мешкає більше жінок, ніж чоловіків (20 млн 9 тис. жінок та 17 млн 280 тис чоловіків).
Однак за допомогою такого “електронного” опитування було неможливо обчислити справжні тенденції, як-от відсоток природної смертності, відсоток втрат через скорочення народжуваності чи внаслідок міграційних хвиль. Усі ці чинники є цілком логічними ознаками єдиного процесу – вимирання українців. Та чи відрізняється нинішня Україна від Західної Європи, чи мають вони спільні тенденції щодо народжуваності та зовнішньої міграції, а також які небезпеки очікують нас у майбутньому?
Глобальна нестача води і їжі, природні катаклізми, локальні війни тощо здійматимуть усе нові великі міграційні хвилі, що вже спричинили в Західній Європі “кризу біженців”, а в перспективі перетворяться на цунамі великого переселення народів. Притік мігрантів створює не лише серйозне фінансове та продовольче навантаження на країни прибуття, а й несе із собою хвороби, релігійне та культурне протистояння, соціальне навантаження (неповагу до норм та традицій країн перебування), трансформацію трудового та людського потенціалу, зростання ксенофобії і злочинності за національною ознакою й зрештою – терористичну загрозу і внутрішні вибухи громадянських конфліктів.
Ба більше, є загроза й іншого ґатунку, що полягає в закономірностях репродуктивності населення. Відомо, що для елементарного заміщення поколінь загальний коефіцієнт народжуваності має становити 2,1 дитини на одну жінку. Уже нині населення Європи перебуває на межі, виродження (в економічно розвинутих країнах на літніх людей у віці від 60 років припадає 21% населення, а Італія, Німеччина, Швеція, Греція, Австрія тощо входять до категорії “найстаріших” країн світу). Коефіцієнт народжуваності білого населення там перетнув катастрофічну межу й, наприклад, на Кіпрі становить 1,0 дитини, в Андоррі – 1,1, у Боснії та Герцеговині, Польщі й Молдові – 1,3, у Німеччині – 1,4, у Великобританії – 1,7, у Швеції – 1,9. Натомість у Нігері коефіцієнт народжуваності становить 7,1 дитини, у Чаді – 6,7, у Сомалі – 6,1, у Малі й Афганістані – 6,0, у Південному Судані – 5,9, Буркіна-Фасо – 5,4.
Чи перебуває Україна в зоні ризику “старіння” (депопуляції) нації? Так, вона потрапила до списку із 91 країни, де жінки в середньому народжують менше двох дітей. Чи стане привабливою для майбутнього припливу мігрантів Україна? Безсумнівно! Якщо держава заздалегідь не готуватиметься до цих загроз, вони спричинять соціальну нестабільність, поставлять під загрозу цілісність країни, спадкоємність культури та існування нації. Україна має запровадити більш жорстке міграційне законодавство: квоту для іноземців слід довести до мінімуму й лише для осіб, що займаються науковою діяльністю, а громадянство України повинно надаватися у виключних випадках. Нелегальні мігранти, затримані в Україні, мають залучатися до примусової праці, аби заробити кошти на своє переправлення до батьківщини.
Світ переступив поріг епохи генетичної революції, окремі досягнення генної інженерії вже суперечать світоглядним основам, торкаються традиційних уявлень про життя і смерть, материнство й батьківство, любов і піклування, харчування тощо.
І чи потрібна Україні в цьому контексті оновлена сучасна національна ідея? Саме у готовності гідно зустріти якісно нові виклики часу, здолати сучасні світові загрози, вижити у глибинних і всеосяжних метаморфозах як просвітницька єдина нація та успішна соборна держава, опанувати майбуттям і посісти провідне місце в прийдешній історичній епосі, світанок якої лише настає, й заявити про своє месіанське призначення у відродженні європейської ідентичності та раси й полягає сучасна національна ідея!
