By Той, хто не любить своєї країни,
нічого любити не може.
Д.Байрон
Успіх реалізації Стратегії сталого розвитку “Україна 2020”, ефективність децентралізації та створення територіальних громад, демократизації суспільства залежить від професійного рівня влади, її моралі, духовності й відповідальності. Однак сучасний стан політичної еліти в Україні та морального самопочуття громадян залишаються критичними. Люди зневірились у собі та уряді. Натомість нова влада й надалі робить усе, щоб, з одного боку, зберегти свої позиції, а з іншого – пригасити протестні настрої. Тому новий закон про вибори і волевиявлення кожного з громадян може докорінно змінити ситуацію в країні.
Президентські і парламентські вибори в Україні відбудуться в 2019 році. І хоча влада довела рівень керівництва та стан управлінської культури до межі, за останні роки було зроблено багато. Однак українське суспільство хотіло б, щоб основних фігурантів корупції покарали, тому й дедалі глибше розчаровується у здатності влади вести боротьбу з хабарництвом та сепаратизмом. А найголовніше – рівень довіри громадяни до влади є дуже низьким.
Соціологічні опитування Фонду “Демократичні ініціативи” ім. Ілька Кучеріва та соціологічної служби Центру Разумкова, проведені у грудні 2017 року, засвідчили, що 66,7% українців потребують нових політичних лідерів і лише 18,8% громадян довіряють нинішній владі. Дослідження також показали, що президенту Петрові Порошенку не довіряють 62% українців; прем’єр-міністру Володимиру Гройсману – 56%; голові парламенту Андрію Парубію – 72%; а до керівників державних інституцій Олександра Турчинова, Юрія Луценка і Арсена Авакова недовіра ще більша – 75%[1].
Підтвердженням розчарування українців є й процес утворення територіальних громад, де у багатьох випадках не спрацював адмінресурс. Це означає, що суспільство намагається розвиватись за демократичними стандартами, однак на це потрібен час. До влади мають прийти кваліфіковані фахівці – патріоти з громадянською позицією та фаховою відповідальністю за справу. Проте обласні партійні осередки за чіткими вказівками із київських центральних офісів активно беруть участь у виборчих процесах територіальних громад.
Звісно, кандидати й надалі застосовуватимуть “брудні технології”, але не в такому об’ємі, як їм би хотілось. Політичні партії сподіваються, що їхні групи в об’єднаних територіальних громадах посприяють в організації кампанії на “замовних технологіях”. Однак процес виборів може набути більш поміркованих форм, проходити при вищій активності спостерігачів, громадських організацій та ЗМІ.
Та чи готові жителі територіальних громад активніше йти на вибори? Щоб посприяти цьому, варто розпочати фахово-просвітницьку роботу у територіальних громадах, підібрати і запропонувати кандидатури чесних та творчих людей, що прагнуть прогресивних змін.
До цього часу з виборцями працювали партії. Однак громадяни не довіряють депутатам, бо вони не намагались реалізувати зміни в суспільстві чи справжні реформи. Народ хоче бачити прогрес, а не обіцянки. Відбулися суспільні зміни, які вимагають перетворень, нових підходів і механізмів роботи з виборцями. Територіальні громади повинні свідомо обирати професіоналів, моральних та чесних людей, зокрема молодь. Потрібно також врахувати, що виборці можуть не проявляти власний інтерес до голосування, адже їх гнітять проблеми матеріального виживання, відсутність робочих місць та інші негативи. Сьогодні партіям потрібно наповнювати їхні ряди фахівцями-професіоналами, які мислять сучасно, творчо та інноваційно. Тому й просвітницьку роботу необхідно спрямувати на повернення у громадян віри у власні сили, Україну та її уряд.
Партійні фахівці, які сьогодні йдуть працювати у територіальні громади, повинні виробляти разом з жителями-виборцями спільні ефективні рішення для соціальних змін, використовувати нові підходи до вирішення проблем розвитку територіальних громад, а їх майбутній представник у вибраних органах має бути свідомо активним діячем з патріотичною позицією державника, представника територіальної громади, щоб перетворити ці ідеї на практичні потреби населення.
Сьогодні через ті розчарування, що з’явилися після Революції гідності, частина громадян не відчуває себе суб’єктом державних змін. Вони думають, що нам допоможуть США чи Європа. Але американці, німці, французи та інші народи успішних країни самостійно вирішують власні проблеми. Тому українцям необхідно змінювати свій спосіб мислення та брати свою долю у власні руки. Для цього й потрібна серйозна фахово-професійна просвітницька робота серед населення територіальних громад. Надихнути виборців має приклад фахівця-просвітника, а не обіцянки політиків, як це робиться раніше. Народ хоче відчути зміни, побачити реальні шляхи і справи, які налагодять ситуацію в країні.
Теперішнє неблагополуччя призвело до того, що сотні громадян щомісяця виїжджають з України. А хто ж залишається? Лише пенсіонери і корупціонери: перші мають для життя обіцянки, а другі – капітал з офшорів. Як свідчить електронне декларування, за час війни на сході багаті стали ще багатшими.
Та попри всі негаразди, ми маємо щодня запитувати себе: “Що я можу зробити для змін, чи маю я ідеї, які потрібно було б реалізувати для створення робочих місць, для захисту екології, для ефективного землекористування, для творчої праці молоді на своїй землі, а не за кордоном?”. Тому сьогодні в Україні потрібно проводити серйозну професійно-просвітницьку робота з молоддю, щоб запобігти міграції.
Ми повинні вдосталь всього змінити, щоб зробити виборчу кампанію успішною, наповнити ці суспільні зміни демократичними європейськими стандартами, які демонстрували б ефективність реформ у сучасному українському суспільстві. Вагомим внеском у ці досягнення є децентралізація. Після її ефективної реалізації громадяни будуть напрацьовувати власні ресурси, та вмітимуть ними правильно розпоряджатися.
[1] Омельченко Г. Петля на шиї Путіна і “Хуцпа” Порошенка // Україна молода. 28 лютого 2018 р. – с.8-9
