By 
Уже понад три місяці як в Україні, так і за кордоном мало хто не розмірковує про те, чи буде новий виток ескалації війни із Росією. Проте, мабуть, суттєво менша кількість людей думає, якими можуть бути наслідки вторгнення, зокрема і для сусідніх країн, де, можливо, вважають, що війна їх омине. Наприклад, напад на енергетичний сектор України може призвести до катастрофи з панконтинентальними наслідками, якщо на українській території почнеться повномасштабна війна.
Очікується, що потенційний вплив вийде далеко за межі України, а катастрофічні гуманітарні та екологічні наслідки будуть відчутні у всій Європі. Впливзвичайної війни на енергетичну інфраструктуру України є прогнозованим ікраїна має історичний досвід, який підтверджує ці прогнози. У кіберпросторі енергетичний сектор уже став об’єктом нападу, який Україна обґрунтовано приписує росіянам.
Вплив конвенційної війни на енергетичну інфраструктуру та потенційні наслідки
Повномасштабна звичайна війна, яка передбачає використання піхоти, танків, авіації та ракет, означатиме серйозні пошкодження критичної наземної інфраструктури, зокрема засобів транспортування й розподілу електроенергії та газу. Порушення постачання енергії вигідне для загарбників, адже воно здатне послабити потенційну відповідь і послужить психологічним тиском на уряд і громадян. Буде припинено постачання енергоресурсів на електростанції, а також енергії кінцевим споживачам. Дефіцит енергії вплине на надходження води та продовольства.
Лише цього було б достатньо, щоб спровокувати масштабну гуманітарну кризу та наплив мігрантів до Європи. Але порушення енергопостачання взимку, коли такий крок із бокуРосії здається найімовірнішим, також вплине на системи теплопостачання та призведе до замерзання великих і середніх міст. Щоб зрозуміти, як це може бути в українських кліматичних умовах, нам достатньо згадати приклад Алчевська на Донбасі. У 2006 році в цьому місті з населенням 60 000 мешканців сталася аварія на центральній тепловій станції, коли температура становила -35°C. Житлові будівлі були вкриті льодом ззовні та всередині, водопроводи замерзали, а людям довелося виживати в цих умовах кілька днів.
Неможливо було б захистити всю критичну інфраструктуру за допомогою систем протиповітряної оборони – таких цілей занадто багато. Україна вже бачила цей сценарій у 2014–2016 роках, коли кілька електростанцій були частково зруйновані ракетами російських найманців. Довелося докласти значних зусиль, щоб повернути їх до працездатного стану в умовах війни. У сучасному сценарії конфлікту було б знищено ще більше станцій.
Проте напади на українські гідро- та атомні електростанції мали б набагато серйозніші наслідки, зокрема екологічні. В Україні є понад десять великих гідроелектростанцій і гідроакумулювальних електростанцій, частиною яких є масивні водосховища, утворені перекриттям великих річок. Якщо дамби будуть пошкоджені під час війни, потоки води знищать населені пункти та інфраструктуру вниз за течією. Україна має історичний досвід і з цим сценарієм: руйнування стратегічно важливої дамби “ДніпроГЕС-1” в Запоріжжі військами Червоної армії під час відступу в 1941 році призвело до загибелі приблизно 100 000 мирних жителів від припливної хвилі.
Наслідки нападу на атомну електростанцію були б набагато більшими. Україна входить до першої десятки країн світу за виробництвом атомної енергії, має п’ятнадцять робочих ядерних енергетичних реакторів зі встановленою потужністю понад 13 ГВт. Окрім того, у країні розміщені сховища відпрацьованого ядерного палива, а Чорнобильська атомна електростанція все ще переповнена радіоактивними матеріалами після аварії 1986 року. Чорнобильська катастрофа показала наслідки обмеженої ядерної аварії. Варто лише уявити, що було б після багатьох таких “чорнобилів”.Оскільки деякі українські атомні електростанції перебувають на шляху потенційного російського вторгнення, ризик пошкодження цих об’єктів є досить високим, що спричинить глобальну екологічну катастрофу. Сьогодні ці об’єкти надійно захищає Нацгвардія України. Але немає гарантії, що вторгнення не призведе до ненавмисної катастрофи. Трапляються військові помилки, як-от у 2014 році, коли підтримувані Росією терористи збили цивільний літак MH-17, намагаючись атакувати українське військове повітряне судно.
Іншою частиною уразливої до атак критичної енергетичної інфраструктури є газотранспортна система. Постачання російського газу – транзитом через українські трубопроводи, через Білорусь, “Північний потік-1”, “Блакитний потік” і “Турецький потік” – становить приблизно половину всього імпорту газу до ЄС. Обсяги, що надходять через територію України, не можуть бути повністю заміщені в разі пошкодження українських трубопроводів. Справді, якщо українська газотранспортна система зазнає збитків, Німеччина може остаточно дозволити введення в експлуатацію “Північного потоку-2” для покриття дефіциту газу в Європі, чого так прагне Росія. Енергетична ситуація в Європі настільки критична, що деякі голоси закликали вивести енергетичні відносини з-під потенційних санкцій, які можуть бути запроваджені проти Росії в разі вторгнення в Україну.
А тим часом невидима війна вже триває
Поки Росія змушує всіх гадати, чи буде конвенційний напад на Україну, уже почалася тіньова війна у форматі кібератак на ІТ-системи українських органів влади та критично важливої інфраструктури. У середині січня 2022 року ІТ-інфраструктура українських державних органів зазнала масових нападів. Українські експерти підозрюють, що за ними стоїть Росія. Хакери атакували, зокрема, енергетичну компанію RGC, яка охоплює приблизно 70% українських газорозподільних операторів. Ця атака не мала таких наслідків, як напад на “Прикарпаттяобленерго” у 2016 році, що спричинив відключення електроенергії у 230 000 громадян в Україні та зумовив ретельне вивчення кібербезпеки в багатьох країнах. Але ймовірність суттєвої шкоди через кіберзлам залишається. Крім того, хвиля фальшивих повідомлень, які здебільшого пов’язані із російським слідом, про мінування шкіл, громадського транспорту та різних адміністративних органівзабрала час слідчих поліції та стривожила цивільних. Усе це чинить психологічний тиск на українське суспільство та підриває відчуття безпеки.
Безпека України – це безпека Європи. Напад на Україну – це напад на всю Європу. Ось чому європейські держави мають працювати разом, щоб завадити Росії розгорнути повномасштабну війнута допомогти Україні чинити опір, якщо вона все-таки почнеться.
Переклад. Оригінал опубліковано у Вашингтоні, США, на вебресурсах Центру Вудро Вільсона: https://www.wilsoncenter.org/blog-post/ukrainian-energy-gunpoint
