By 
Останнім часом президент Російської Федерації Володимир Путін, вважаючи себе видатним знавцем історії Росії та інших країн, видає все більше перлів на цю тему. Нещодавно, зокрема, він порівняв поширення коронавірусу з набігами печенігів та половців на Росію, хоча у часи печенігів Московської держави ще не було навіть в проєкті. Не менш цікавим фактом, який вніс в історичну науку В. Путін, є також визнання ним кримських греків корінним народом Кримського півострова.
Такі слова очільника Росії прозвучали на зустрічі з кримськотатарськими активістами, які запитали у В. Путіна, чи не планує він визнати кримських татар корінним народом Криму. На це президент Росії відповів: “Знаєте, про це можна подумати. Тільки розв’язуючи цю проблему, нам потрібно відповісти на інші питання. А я маю на увазі, що одним із корінних народів Криму є греки. І вони також мають на це право, оскільки вони жили тут набагато раніше, ніж ми з вами”.
Це, звісно, добре, що президент Росії знає про те, що греки справді мешкали у Криму ще до нашої ери, і не називає росіян, які панували на півострові лише декілька століть, корінним народом. Як відомо, спершу Російська імперія відділила Кримське ханство від Османської імперії, а потім фактично його захопила.
На що ж посилався В. Путін, називаючи греків корінним народом Криму? Раніше такі ж думки висловлювали і деякі російські псевдоісторики. Наприклад, лідер російського руху у Криму Вадим Мордашов ще в 1992 році зазначив, що українські політики називають кримських татар корінним народом, а кримських росіян, кримських українців і кримських греків називають прибулими, хоча насправді корінним народом Криму є тільки греки, які жили тут ще з VI ст. до н. е., а кримські татари сюди прийшли разом з Золотою Ордою в XIII столітті. Хоча про греків Мордашов говорив правду, історію кримських татар він повністю перекрутив, оскільки нічого спільного із Золотою Ордою вони не мають.
Розглянемо це питання з юридичного та історичного поглядів. Відповідно до міжнародного законодавства, корінним народом може вважатися тільки той народ, який має власну самобутню культуру, історію, проживає на визначеній території довгий час і не має національної держави. Однак сучасна Греція є незалежною державою з 1830 року, тому з юридичного боку греки не можуть претендувати на цей статус.
Водночас з історичного погляду сучасні кримські греки аж ніяк не можуть ототожнюватись із жителями грецьких колоній, які мешкали там ще до нашої ери, оскільки було декілька хвиль заселення греками Кримського півострову. Перша з них відбулась приблизно у VI-V ст. до н. е., коли до Криму прибували вихідці з Еллади, творці демократії і сучасники Геродота. Друга хвиля – це I тис. н. е., коли Херсонес і Боспор увійшли до складу Візантії, і на півострів почали переселятися візантійці, ромеї, які, хоча й називали себе греками, ні мовою, ні вірою не були схожі на еллінів (візантійці сповідували християнство). Після турецького захоплення Криму в 1475 році кримські греки розкололися: частина прийняла мусульманство і асимілювалася серед кримських татар, інша сформувала два субетноси – уруми і румеї, які сповідували християнство. У XII ст. О. Суворов виселив ці субетнічні групи до берегів Азовського моря, де вони стали маріупольськими греками.
Ще одна група грецьких колоністів – це біженці із Османської імперії, які переселились до Росії на початку XIX ст. і розмовляли новогрецькою. Спершу вони осіли під Керчю, а пізніше були переселені в Балаклаву, де створили прикордонний батальйон. Улітку 1944 року радянська влада виселила їхніх нащадків разом з іншими народами, що мешкали в Криму, в азіатський регіон СРСР – нібито за зраду і співпрацю з німецькими окупантами, хоча значна частина з них воювала в Радянській армії.
Отже, сучасні греки, які мешкають у Криму, мають лише віддалений зв’язок із давніми еллінами, які жили тут ще до нашої ери, оскільки внаслідок постійної асиміляції у них залишилося дуже мало грецької крові. Ми у жодному разі не хочемо применшувати їхню культуру чи їхні досягнення, проте порівняння кримських греків з давніми еллінами, як це робить В. Путін, проголошуючи їх на цій підставі корінним народом, є неправомірним і некоректним.
