Диплом для потенційного вбивці

Диплом для потенційного вбивці
Днями декана одного з факультетів Льотної академії Національного авіаційного університету, що в Кропивницькому, затримали працівники СБУ. За версією правоохоронців, підприємливий педагог за хабар забезпечував курсантам допуск до польотів. Хабарництво в Україні загалом, а в українських навчальних закладах зокрема, не є нічим новим. Але хабарництво в тих вишах, де готують за спеціальностями, пов’язаними із життям та здоров’ям людей, ніколи не перестане нас вражати.

Як кажуть дотепники, “живіть тепер із цим”. Заходячи на борт літака української авіакомпанії, ми щоразу будемо себе подумки запитувати: “Чи цей пілот, часом, не діставав допуск до польотів за хабар?”. Тут аж напрошується оксиморон: на щастя, в Україні не так уже й багато літаків.

Та проблема ж не тільки в галузі авіаперевезень. Куди гірша ситуація, наприклад, на автомобільних дорогах нашої країни, де щороку гине більше українців, ніж на фронті за всі роки війни. Хто б міг підрахувати, скільки водіїв службових чи приватних авто купили водійські права за гроші?

А ще ж є така вразлива сфера, як медицина. Навіть якщо в нас і ведеться статистика, скільки пацієнтів померли внаслідок лікарської помилки або недбальства, то навряд чи хтось візьметься підрахувати, скільки лікарів здобули “дозвіл на професію” в результаті хабарництва й корупції.

Варто згадати теж “рукосраких” майстрів, через яких вибухають газові котли, обвалюються будівлі, загоряються електропроводки, стаються масові харчові отруєння тощо.

Дотепи про те, що в професійне життя увійшли “фахівці” із купленими дипломами, уже давно нікого не тішать. Іноді лише виникає сумнів, чи вони самі – ті, що видають дипломи, ліцензії, дозволи – не бояться стати клієнтом чи пацієнтом такого “фахівця”? Чи бувають у них хоч іноді муки сумління за те, що вони стали посередниками кривди, завданої їхнім співгромадянам?

Хабарник, зрозуміло, сам не вбиває – але він спочатку легітимізує потенційного вбивцю, а потім його покриває, забезпечує йому безкарність. У цій системі обертаються величезні гроші, залучено мільйони людей. І треба визнати, що вона функціонує значно ефективніше, ніж українська держава. З нею не здатні впоратися ні фахівці з ЄС, ні спеціалісти зі МВФ, ні партнери з НАТО, ні навіть опікуни з “вашингтонського обкому”.

Так, система хабарництва й корупції передбачає кругову поруку. Чи багатьох ми знаємо засуджених недбалих лікарів; скільком шахраям звинувачення в очевидному плагіаті зруйнували “наукову” кар’єру; чия відверта брехня про освіту стала перешкодою в “освоєнні” відповідальних державних посад? Фіктивні докторські дисертації і фальшиві заслуги в препарованих біографіях, липові посвідчення пенсіонерів і учасників бойових дій – це буденність нашої держави.

Погано поінформовані або й нещирі оптимісти заперечують тим, що “скрізь є подібні проблеми”, що “попри нарікання, ми якось живемо – хтось гірше, хтось краще”, що “колись стане краще” etc. Ще одна популярна приповідка каже: “Те, що нас не вбиває, робить нас сильнішими”.

Неправда – не в цьому випадку. Унаслідок послідовної незнищенності й поширеності в Україні цієї зарази – корупції й хабарництва – цивілізований світ із підозрою, а часто й зі знеохоченням дивиться на наші паспорти, водійські права, дипломи, посвідки, довідки тощо. Так уже є і з нашими тестами на коронавірус, так буде і з довідками про вакцинацію.

Та найгірше, що й тих із нас, кого ця хвороба не вбиває, вона однаково ж не робить сильнішими, а навпаки – слабшими, безсилішими, беззахиснішими. Українці здебільшого не довіряють вітчизняним фахівцям, політикам чи урядовцям; не вірять у спроможність держави їм допомогти. Тому й не хочуть цю державу підтримувати за власний кошт, не пишаються її громадянством, не збираються її захищати, ризикуючи власним життям.

А все починається з “дрібниць” – з бажання батьків і вчителів підняти дитині оцінку й самооцінку, зі згоди декана дати випускникові “путівку” в життя, з опіки над молодим спеціалістом, який будує професійну кар’єру. Наміри ніби й добрі, але погано, що все це робиться за гроші. Ну і що ігнорується той факт, що “диплом вручається” імовірному вбивці.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


З ЦИМ МАТЕРІАЛОМ ЧИТАЮТЬ


Синдром морального імунодефіциту Суспільство 3-Б