By 
Важко зрозуміти, чому люди потребують якоїсь російської художньої літератури, якщо заради дози абсурду на межі з божевіллям можна просто на трохи зануритися в російську дійсність. Досить кілька хвилин почитати тамтешні новини чи кинути оком на біографію будь-якого відомого мешканця московії – і вже невідомо, куди сховатися від “толстоєвщини”, що накриває з головою. Чого вартий, наприклад, антон красовський, кремлівський пропагандист, який нещодавно закликав топити українських дітей.
Ця війна – можливість для українців уникнути такого розвитку життя, як за сюжетною лінією роману одного із наступників російської “толстоєвської” традиції. Шанс врятувати майбутні покоління, яким не доведеться стикатися із цією всепоглинальною божевільною приреченістю на існування, що ні жити, ні вмерти нормально не дозволяє, а перетворює все довкола на абсурд і жахливий сюр. Стендап-комік Василь Байдак в одному зі своїх нещодавніх виступів звинуватив росію в тому, що вона вкрала в нього абсурд, бо ніхто не здатний тягатися із таким рівнем неадекватности, який генерують московити в повсякденному житті та політиці.
Отже, антон красовський став відомим у вітчизняному медіапросторі після цілком божевільної промови про необхідність топити та спалювати українських дітей. Проте цей персонаж уже й до цього неодноразово відзначався. Наприклад, коли обіцяв спалити на Майдані Незалежности українську Конституцію чи коли радісно танцював на балконі після перших масових обстрілів української енергетичної інфраструктури російськими ракетами, унаслідок чого загинуло понад десять людей.
Після скандального заклику красовського знищувати українських дітей керівниця russia today маргарита симонян заявила про те, що його відсторонено від роботи, бо, мовляв, це вже занадто. Та насправді всі інші нісенітниці, які він верз щодо України раніше, аж ніяк не були адекватними. Власне, як і неодноразові заяви самої симонян і тих персонажів, які в ефірі russia today та інших кремлівських пропагандистських смітників обіцяли спершу захопити Україну за три дні, а потім знищити її з усім населенням, що не згодне здаватися. А коли росія почала відверто програвати на фронті, договорилися до того, що варто перетворити світ на “ядерный пепел”, якщо кремль зазнає поразки у війні.
Проте повернімося до антона красовського. Цей персонаж – справжнє втілення “загадочной (від слова “гадити”) русской души”. Він є відкритим геєм і навіть правозахисником сексуальних меншин, але водночас цілком і повністю підтримує путінський режим, який переслідує ЛГБТК+-спільноту, вважаючи будь-які її прояви пропагандою гомосексуалізму, що криміналізована в росії. Власне, красовський сам підтримав закон проти пропаганди гомосексуалізму. Його, схоже, зовсім не хвилює, що соловйов вживає у своїх ефірах слово “педики” як образу. Здається, тема ВІЛ-інфікованости та сексуальної орієнтації потрібна красовському лише для того, аби піаритися під час передвиборчих кампаній. У цьому його звинувачували, коли він балотувався в мери москви.
Водночас у російських політичних колах красовський вважається лібералом (і знову класика щодо “хороших русских” та “українського питання”). Він є членом партії “Новые люди”, яка теж позиціює себе ліберальною. Ця політсила начебто мала б опиратися на малий і середній бізнес, але фактично керується з кремля.
Красовський має дуже строкату біографію. Він працював для опозиційних медіа (“Независимая газета” й “Эхо москвы”), у “Коммерсанті” та в журнальному глянці. Звільнився з НТВ, бо там створювали замовні матеріали проти його друзів (прохорова), і з Kontr TV, бо канал начебто обслуговував кремль. Працював на виборах на “Союз правых сил”, прохорова та ксенію собчак.
Можна, звісно, сказати, що він змінив свої погляди, що після окупації росією Криму він прозрів і став затятим ватником, який усіма силами підтримує путіна. Проте красовський – це той персонаж, який не має жодного морального стрижня. Він просто верзе те, що йому вигідно тут і зараз та завдяки чому може привертати до себе увагу. Той гнилий тип, той “інший”, який бере на себе удар і відводить його від влади. Та людина, яка мала б бути символом ліберальности та свободи слова кремля в очах Заходу, адже працює на російське іномовлення. Проте, аби отримати таку позицію, аби почуватися своїм, красовський має стати ще більшим пропагандистом, ніж будь-який “білий росіянин”. Так само, як завше намагаються вислужитися та вдавати із себе більших “русских” різні перекинчики, яких ніколи не вважатимуть своїми самі росіяни й обзиватимуть за першої нагоди в очі чи за спиною “хохлом”, “чуркою”, “бульбашом” тощо – залежно від національности і не зважаючи на посаду, яку вони обіймають. Проте це однаково не заважає таким персонажам самостверджуватися на тлі решти зі своєї спільности. Це дає їм змогу насолоджуватися причетністю до влади й дозволом робити те, що іншим зась, бо влада закриває на це очі.
Тож красовський верзе відверту маячню та не дуже підбирає слова, аби виділятися і привертати до себе увагу. Цілком можливо, що так само, як він, думають симонян, соловйов, скабєєва й решта пропагандистів, проте дозволяють це висловити красовському, який має образ фрика й належить до цих “незрозумілих”. Тому не варто дуже зважати на відсторонення його від роботи на russia today, адже кремль уже проголосив свою чергову божевільну воєнну мету – “десатанізація” України. Не слід також дивуватися, якщо голосом “десатанізації” стане саме красовський, який поїде на окуповані території, щоб знімати чергову огидну агітку про секти та сатанізм і як від цього лікує кремлівське православ’я. Тим паче, що кадиров та інші довколакремлівські вар’яти серед ключових гріхів нашої країни називають західні цінності та “гей-паради”. І так відкритий гей і начебто правозахисник вкотре шкодитиме російській ЛГБТК+-спільноті, упиваючись своєю славою і становищем. Православний джихад кремлівського гея проти содомо-гоморщини. Чим не російська література в зеніті її божевілля? Так тупо, абсурдно й банально, що давним-давно нецікаво. Типова російська культура. Нічого нового.
