Приватна армія: переваги та ризики

В Україні можуть з’явитися цілком законні приватні армії. Добре це чи погано? Що ми  здобудемо із легалізацією і що можемо втратити? Ідею про приватні армії народні депутати обговорювали ще у 2018-му, однак тоді проєкт закону так і не потрапив на розгляд. З новою силою ця тема актуалізувалась у лютому 2020 разом із появою законопроєкту №3005 “Про військово-консалтингову діяльність” депутатки від “Слуги народу” Ольги Василевської-Смаглюк.

Симпатики ідеї наводять приклади успішності цього бізнесу в інших країнах. У світі зареєстровано понад 500 приватних військових компаній, які займаються супроводом вантажів та приватних осіб, готують спеціалістів різних військових галузей. Вони не мають права брати участь у бойових діях на чиємусь боці. Водночас одіозна ПВК “Вагнер”, під виглядом якої російські військові воюють у різних країнах світу, зокрема й в Україні, є радше винятком, ніж правилом.

Військові компанії, які давно на ринку, цілком легально працюють у правових державах і у внутрішні справи інших країн не втручаються. Однак в Україні величезний вплив має олігархат, і слово олігарха часто переважує букву закону. Це, до речі, і є основним аргументом противників законопроєкту, які вважають, що українські товстосуми відразу створять свої приватні армії і стануть ще більш впливовими.

Аргументи “за”

Звичайно, найбільше переваг цієї ідеї озвучила сама авторка документу. “Законопроект про військово-консалтингову діяльність легалізує діяльність приватних військових компаній (ПВК) в Україні, дозволить державі конкурувати на міжнародному ринку військових послуг та вирішити питання працевлаштування ветеранів силових структур”, – заявляє представникам ЗМІ народна депутатка Ольга Василевська-Смаглюк.

Вона вважає, що такі компанії вже є в Україні, однак зареєстровані вони в інших державах, тож і податки платять не в наш бюджет. Вона також заявила, що противниками законопроєкту є експерти та блогери, яких фінансує ФСБ: “Бажаю “аналітикам” типу Шарія побільше клепки в голові. І тихше працювати на російські спецслужби, бо вуха вже сильно стирчать”. Цікаво, що Шарій та проросійські сили не надали цьому документу особливої уваги.

Підтримав законопроєкт секретар Ради національної безпеки й оборони України генерал-майор Сергій Кривонос: “Приватна військова компанія – це громовідвід, який дозволить допомогти фронтовикам, які не зуміли себе реалізувати, продовжити займатися тим, що вони вміють робити якісно, отримувати за це гроші і визнання держави… У нас атошників не беруть на роботу, тому що вони токсичні і непередбачувані. Створення ПВК дозволить вирішити цю проблему”. У червні 2020 за закон виступив і президент Володимир Зеленський. Отже, з плюсів: податки, економіка, можливість працевлаштування ветеранів.

Аргументи “проти”

Під час обговорення в парламенті зауважень до законопроєкту було не так і багато. Зокрема, були побоювання, що ПВК відтягнуть зі ЗСУ спеціалістів, які підуть на кращу зарплату та вищі соціальні гарантії. Але це нібито має стимулювати державу покращити умови проходження військової служби, щоби зробити армію конкурентоздатною. Щоправда, ніхто не може сказати, як держава має це зробити, оскільки нестача коштів для армії – постійна проблема.

Закид про створення олігархами приватних армій не мав доказів. Зрештою, у законопроєкті передбачено, що компанія має права надавати послуги тільки іноземним замовникам. Захищати зі зброєю права власника в межах кордонів України буде незаконно.

Війну із Росією теж не розглядають як загрозу, бо у законопроєкті йдеться: “Заборонено здійснювати військово-консалтингову діяльність на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, а також поза її межами, у разі якщо така діяльність передбачатиме надання послуг військового або охоронного характеру державі-агресору, громадянам держави-агресора, її резидентам, юридичним особам, які зареєстровані чи створені відповідно до законодавства держави-агресора або якщо їх кінцевий бенефіціарний власник (контролер) є громадянином держави агресора”.

Окрім того, контроль за діяльністю компаній буде здійснювати Національна комісія, яка має пильно стежити за дотриманням українського та міжнародного законодавства.

Ризики, яких не побачили

Зрештою, оцінивши плюси та мінуси, маємо цілком гарну картинку. Хоч завтра закон приймай. Але якщо детально проаналізувати законопроєкт через лінзу російсько-української війни, причина для хвилювання таки з’являється.

У документі зазначено, що ПВК будуть мати “дозвіл на придбання, зберігання, перевезення (через митний кордон України, територією України) товарів військового призначення, відкриття та функціонування сховищ, складів і баз, де вони зберігаються, стрілецьких тирів і стрільбищ, а також підприємств і майстерень з виготовлення і ремонту товарів військового призначення”.

Хіба це не подарунок для країни агресора? Не секрет, що в Україні достатньо олігархів, які тяжіють до Москви та навіть відверто стають її на бік. Тепер уявіть, що такий олігарх реєструє ПВК, офіційно купує для неї зброю, облаштовує склади, бокси, в яких зберігається військова техніка, відкрито тренує своїх солдатів на спеціальних базах. Одну таку базу розташовує біля Києва, інші – біля Одеси, Львова…

На роботу оформлять тітушок та “вату”

У потрібний момент усі ці озброєні люди сідають на бойову техніку і виконують завдання Москви. Більше не треба проривати оборону та рватись до Києва через сотні кілометрів. Не треба висаджувати десант біля Одеси із небезпекою втратити свої кораблі під ударами українських ракет “Нептун”. А якщо скоординувати такий напад із ударом російських військ по фронту, українську державність можна “розібрати” за кілька днів.

Звичайно, все це буде незаконно. Але чи зупинить Росію абзац у новому законі, де зазначено: “Суб’єкту військово-консалтингової діяльності заборонено здійснювати діяльність, яка направлена на: насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу; захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність та недоторканість держави”. Раніше Путін не був таким педантичним у дотриманні законів.