“Слуга народу” за лагідну війну

“Слуга народу” за лагідну війну
У грудні 2019 року у Верховній Раді був зареєстрований законопроєкт №2689 “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо імплементації норм міжнародного кримінального та гуманітарного права”. Із назви зрозуміло, що мета в нього, звісно ж, блага. Однак у разі прийняття документу українських військових зможуть саджати до тюрем за оборону власної країни. Наразі законопроєкт успішно проходить погодження в комісіях.

Здавалося б, що може бути загрозливого в реалізації норм міжнародного гуманітарного права в Україні? Нічого, якщо прагнути саме цього, а не подавати під гарною назвою речі, які ставлять під загрозу національні інтереси країни.

Вносячи поправки про жорстку кримінальну відповідальність за певні дії, вчинені на війні, автори змін, ймовірно, думають про наших ворогів і хочуть створити передумови для їх покарання, але одночасно ставлять під удар українських військових та дають ворогу можливість для маніпуляцій і спроб обвинуватити наших солдатів та офіцерів, які захищають територіальну цілісність України.

От, наприклад, до статті 31 Кримінального кодексу України – “Кримінальна відповідальність співучасників” – пропонують додати відповідальність командирів за злочини, вчинені їхніми підлеглими. Це нововведення викликало хвилю обурення в депутатів “Європейської солідарності”, зокрема у Вікторії Сюмар, яка припустила, що це може деморалізувати командирів, поставити їх під удар, позбавити бажання діяти.

Побоювання мають під собою ґрунт, оскільки командир, який “внаслідок нездійснення ним належного контролю” допустив скоєння підлеглим злочину, може сісти на 15 років або й довічно.

 “Неналежний контроль” – настільки розпливчасте формулювання, що, користуючись ним, дійсно можна посадити будь-якого командира. Під час бою людина опиняється у стресовій ситуації й не завжди поводиться, наче джентльмен на прогулянці в парку. Справді, є міжнародні норми, і за їхнє порушення треба відповідати, але, вносячи ці зміни, народні обранці ставлять під удар людей, які могли навіть не знати про злочин. Відповідальність несе командир, під фактичним командуванням якого перебував військовослужбовець. Отже, рядовий є під командуванням взводного, взводи перебувають під командуванням ротного, роти – під командуванням командира батальйону й так до Верховного головнокомандуючого, під чиїм фактичним керівництвом є вся армія. Отож, якщо якийсь рядовий, будучи в бою, не дочувши, вистрілив у ворога після того, як той встиг вигукнути “здаюся”, то за це можна посадити довічно всіх його командирів, починаючи зі взводного та закінчуючи самим Зеленським, який зараз є Головнокомандувачем ЗСУ.

Взагалі цікаво, чи розуміють автори законопроєкту, що таке гібридна війна? Це війна не за правилами. У такій війні, створюючи собі додаткові обмеження, ми знижуємо шанси на перемогу. Що буде, якщо сісти грати в карти із шулером і дотримуватися правил? Результат буде один – програш.

Але джентльмени від “Слуги народу” вводять статтю 4382 КК – “Воєнні злочини, що полягають у застосуванні заборонених методів ведення війни”. У цій статті є розділ 5, що передбачає позбавлення волі строком від 7 до 15 років за напад на цивільний об’єкт, який не є військовою ціллю.

Уявіть собі бій. Перед зіткненням командир визначив цілі, які є військовими, почався наступ, і тут ворожі піхотинці забігають у будинок, який першочергово не був військовою ціллю, та починають вести з нього вогонь. Відкрити вогонь у відповідь по цивільному об’єкту, який за жодними документами не є військовою ціллю – сісти в тюрму на 15 років. Не відкрити – загинути чи спостерігати, як гинуть твої побратими.

Розділ 7  – відповідальність за “діяння, спрямовані на створення голоду для цивільного населення як методу ведення війни, зокрема шляхом створення перешкод для надання гуманітарної допомоги”. Пам’ятаєте білі вантажівки, які регулярно їдуть із Росії на окуповану територію? Кремль стверджує, що це гуманітарний вантаж. Приймаємо запропоновані зміни, і будь-який український дипломат, який висловить протест проти такої “гуманітарки”, стає злочинцем, що перешкоджає наданню допомоги. Щоб уникнути такої халепи, треба внести в примітки список міжнародних організацій, які можуть постачати гуманітарний вантаж.

Криміналом стане напад на споруди та установи, “які містять небезпечні сили, що завідомо для винного могли призвести до надмірної загибелі або поранення осіб, які належать до цивільного населення, чи завдати надмірної шкоди цивільним об’єктам”. Пояснення: “Під установками та спорудами, які містять небезпечні сили, в цій статті слід розуміти греблі, дамби, хімічні та нафтопереробні заводи, атомні електростанції, навіть якщо вони є військовими об’єктами”. Тобто ворог спокійно розміщує на території цих об’єктів артилерію, яка зрівнює з землеюнаші підрозділи, а ми нічого не можемо з ними зробити. Анічогісінько, бо це незаконно.

Наприклад, стрімкий наступ ворога можна зупинити, підірвавши дамбу. А от і ні! Це злочин. А якщо успіх цього наступу спричинить захоплення українського міста із мільйонним населенням – це буде краще?

У примітці до статті є перелік засобів, заборонених міжнародним гуманітарним правом. Чи використовує Росія всі ці засоби проти українців? Можна ствердно відповісти щодо кожного пункту. А що ж ЗСУ? Нашим військовим забороняється навіть використовувати лазерну зброю, спеціально призначену для застосування у бойових діях виключно або зокрема для того, щоб спричинити постійну сліпоту незахищених органів зору людини. Боронь боже, хтось із загарбників осліпне!

Уже зараз солдатам на фронті забороняють стріляти у ворога, часто навіть відкривати вогонь у відповідь. У Мар’їнці, де до ворожих позицій менше як 300 метрів, бували випадки, коли бійці, яким забороняли відстрілюватись, сліпили ворога лазерними указками, не даючи можливості прицілитись. Тепер і за це можна буде сісти за ґрати?

Нардепи все роблять навпаки. Замість того, щоби прийняти закон, згідно з яким українці будуть захищатись від агресора всіма доступними засобами та методами, безжально знищуючи ворога, який посягнув на нашу свободу, нашу землю, вони вводять кримінальну відповідальність навіть за заяву “про те, що пощади не буде”, адресовану “особам, які беруть участь у бойових діях на боці протилежної сторони конфлікту” – від 6 до 8 років позбавлення волі. Прийняття всіх цих заборон та обмежень ще більше розв’яже ворогу руки та призведе до росту втрат у ЗСУ.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


З ЦИМ МАТЕРІАЛОМ ЧИТАЮТЬ


Донбас готують до продажу? Врятувати генерала Шайтанова