By 
В Україні як серед пересічних громадян, так і в експертному середовищі побутує думка, що основні проблеми державного будівництва полягають у високому рівні корупції, процвітанні олігархії та мафії…Ще зовсім нещодавно найпершою асоціацією із поняттям “мафія” у Європі була Італія.
У 1993 р. під тиском громадськості в Італії було прийнято закон “Про угрупування мафіозного типу”, який встановив сувору відповідальність за входження до таких злочинних організацій. Його було включено до нового кримінального кодексу Італії окремою нормою: “Кожний, хто є членом злочинного угруповання мафіозного типу, до складу якого входить троє та більше осіб, карається позбавленням волі строком від 3 до 6 років”. Нове законодавство визначило конкретні ознаки, які притаманні мафіозним угрупованням, зокрема: залякування та підкорення силою інших людей, нав’язування їм “закону мовчання” та кругової поруки для вчинення кримінальних злочинів, встановлення прямого або непрямого управління і контролю за економічною діяльністю, отримання незаконних прибутків та пріоритетів в такій діяльності для себе та інших осіб, а також перешкоджання вільному волевиявленню під час голосування. Закон також передбачав жорстоке покарання за фінансування легальної економічної діяльності коштами, здобутими злочинним шляхом, зокрема прибутку від легалізації “брудних грошей”.
Реалізація закону “Про угруповання мафіозного типу” здійснюється під контролем громадськості та органів представницької демократії, що дало змогу внести дестабілізацію у мафіозні угрупування. Однією з форм контролю є заслуховування звітів МВС у парламенті двічі на рік. Такі багатоаспектні зусилля суб’єктів політики та італійської юстиції мають позитивні результати. З 1993 р. до 2011 р. було заарештовано понад 3,5 тис. членів мафіозно-злочинних угруповань. Водночас це стало можливим завдяки реальному втіленню в Італії принципів розподілу влад, незалежності судової влади від урядового впливу та втручання інших гілок влади. Завдяки цьому італійська судова система є найважливішою із трьох гілок влади в системі механізмів боротьби з корупцією.
Згідно з італійською Конституцією, Верховна Рада Суддів має виключне право на заохочення та покарання суддів. Дві третини членів Ради обираються суддями, ще третина – політичними партіями. Окрім того, адміністративні комісії мають статус суддів, а Конституція передбачає адміністративне провадження щодо деяких кримінальних справ. Судді, прокурори і слідчі вважаються в Італії представниками однієї професії й регулярно міняються ролями. Кожна прокуратура є автономною, а кожен прокурор має такі ж гарантії незалежності, як і судді.
З огляду на рівень та обсяг корупції в Україні, вважаю за доцільне звернутися й до досвіду Італії й запровадити термін «мафіозне угруповання», яке й було запроваджене в цій країні з метою поборення корупції та мафії. З огляду на це антикорупційна діяльність влади має бути відкритою для політичних партій, об’єднань громадян, засобів масової інформації. Усе це надає можливість для участі в антикорупційній роботі інститутам соціального контролю.
Однак в Україні всі ці кроки і заходи, звісно ж, будуть напівкроками та недозаходами без комплексних, системних і докорінних реформ, зокрема у виборчому законодавстві, політико-адміністративній, податковій, фінансовій системах, судовій сфері, органах прокуратури та правопорядку тощо.
