Нова Стратегія оборони: “Вставай страна огромная!”

Президент Володимир Зеленський погодив нову Стратегію оборони України. Підписання документа, що спрямований на протидію російській агресії, стало справжньою несподіванкою, оскільки Зеленський довго не наважувався назвати РФ ворогом.

На перший погляд, у Стратегії все правильно, тож критикувати її важко. Та й навіщо? Влада наважилася назвати речі своїми іменами, розробила документ, де йдеться, як боротись із ворогом. У Стратегії зазначено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України – найважливіша функція держави, справа всього українського народу. Не посперечаєшся, але муляє оце відокремлення держави та народу. Навіщо це написано – стає зрозуміло із прочитаного нижче: “…В умовах зростання дефіциту фінансових ресурсів та дисбалансу воєнних потенціалів України та Російської Федерації обумовлює необхідність розроблення нової стратегії воєнної безпеки, яка базується на всеохоплюючій обороні України”.

Далі у Стратегії постійно наголошується, що найціннішим оборонним потенціалом є люди, що треба створювати підрозділи тероборони та готуватися до всенародної боротьби, зокрема й на окупованій території. Підписуюся під кожним словом, але оце “в умовах зростання дефіциту фінансових ресурсів” не дає мені спокою. Виходить, що грошей на армію немає, тому оборонятися будемо всенародно, візьмемо старі дідівські берданки, вила, мотики, створимо ополчення…

Та це я, мабуть, згущую фарби. Насправді ж хороший документ. Інтеграція в НАТО як беззаперечний пріоритет – прописана. Модернізація Збройних сил – прописана. Навіть про військово-космічні сили є.

Є в документі й сценарії того, як може розгортатися війна із Росією, а також що в яких випадках приблизно робити: “…Потужна територіальна оборона, яка у взаємодії з рухом опору сприятиме підвищенню рівня обороноздатності держави, згуртуванню суспільства, патріотичному вихованню громадян, наданню обороні України всенародного характеру та готовності населення до оборони держави”.

Це все є необхідним для перемоги! Якби ми всі, як один, справді піднялися на боротьбу із російськими окупантами, то Росії було би непереливки! Пам’ятаєте, як було у 2014-му? Піднялися добровольці, з’явилися волонтери, люди масово віддавали на потреби армії гроші! Саме тому і змогли зупинити потужну російську військову машину. Потім справи покращились, у армії з’явилася техніка і нові військові розробки, запалилося світло у кінці тунелю. Але Зеленський став президентом, і маємо задекларований на початку Стратегії “дефіцит фінансових ресурсів”. То тепер знову апелюємо до народу? Через бюрократизм та “всеосяжне перемир’я” з армії звільняються “заряджені” на боротьбу із ворогом солдати та офіцери, ну і Бог із ними? Замінимо теробороною, сформуємо партизанські загони: “Вставай страна огромная!..” Десь я вже таке чув. Тоді люди у цивільному, озброєні держаками від лопат, наступали на німецькі кулемети.

Але, може, я не маю рації. У Стратегії йдеться, що треба зробити все необхідне, щоб військова служба стала почесною та привабливою. Задекларована боротьба із корупцією.

“Створення системи комплексного стратегічного аналізу воєнних загроз національній безпеці України, координація діяльності розвідувальних органів”. І тут я за, якщо не згадувати “вагнергейт”, коли інформація про таємну операцію опинилася в росіян після того, як про неї дізналися в Офісі президента. Якщо так піде далі, то створення єдиного координаційного центру всіх розвідувальних операцій буде справжнім подарунком для РФ.

Вказано навіть, що треба зробити найближчим часом і у майбутньому. Щоправда, у короткостроковій перспективі записано “ведення мережецентричних бойових дій, що передбачають поєднання в єдиній інформаційній мережі джерел інформації (розвідки), органів управління та засобів ураження географічно розосереджених військових частин і підрозділів”. Це означає, що армію треба буде оснастити надсучасними засобами зв’язку, що об’єднують усі підрозділи, комп’ютерною технікою, бойовими комп’ютерними системами на кшталт тих, що є в американських авіаносних груп. І це в той час, як військовим маскувальних сіток бракує?

У довгостроковій: “Модернізація та усунення диспропорцій розвитку військової інфраструктури, розв’язання житлової проблеми в силах оборони”. Саме це, однак, і має бути в короткостроковій перспективі. Без розв’язання цих проблем професійну армію побудувати не вдасться!

А ця цитата ще більше підігріває мої сумніви: “Під час формування та реалізації державної політики у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва враховуються такі обмеження: обмежені можливості національної економіки та дефіцит фінансових ресурсів, що ускладнюють переозброєння сил оборони із заміною озброєння, військової та спеціальної техніки радянського виробництва, які в найближчій перспективі вичерпають свій ресурс…” Далі згадується Росія, яка окупувала Крим, блокує порти і захопила частину наших земель. Це теж стримує можливості держави. Звичайно, збройна агресія призводить до обмежень. Але хіба можна називати її ймовірною причиною того, що нічого не вийшло? Стратегія ж саме й написана для того, щоб вийшло!

І ще цитата, де йдеться про поступове збільшення фінансування потреб оборони: “Передбачається закупівля окремих високотехнологічних систем озброєння, військової та спеціальної техніки за кордоном за умови додаткового фінансування”. Мені цікаво, якого саме додаткового фінансування? Хтось прийде і дасть грошей, тоді купимо. А не дадуть – будемо воювати тим, що є?

На підтвердження моїх припущень: “ Вивільнення додаткових оборонних ресурсів для розвитку спроможностей сил оборони здійснюватиметься шляхом позбавлення від надлишкових і застарілих спроможностей, впровадження енергоощадних технологій, удосконалення структури та раціонального управління особовим складом, ефективного та прозорого використання матеріальних і енергетичних ресурсів із мінімізацією корупційних ризиків”. Виходить, що гроші на армію будемо шукати у самій армії… Замінимо всі лампочки у Міноборони на енергоощадні, щось продамо, що вважаємо застарілим та надлишковим. А гроші, заощаджені на світлі, – це і буде фінансовий ресурс, завдяки якому ми закупимо нову техніку, розробимо нові види озброєння, запустимо космічну зброю!

А от і вишенька на торті – “Перспективна модель організації оборони України”. Тут ідеться про три хвилі, що мають зупинити російські війська у разі нападу. Перша хвиля – чинна армія та спецпризначенці, які мусять стримати ворога, доки не підготується друга хвиля – військовий резерв “для посилення сил оборони та забезпечення проведення мобілізації в державі, розгортання руху опору в разі тимчасової окупації окремих територій держави”. Й ось третя хвиля відсічі – додаткові військові частини, сформовані “за рахунок мобілізаційних ресурсів та мобілізаційних резервів”.

У Стратегії повсякчас йдеться про брак грошей. Та й документ написаний тому, що є дефіцит бюджету. Якщо грошей немає, чим ми оту другу та третю хвилю озброїмо? Саперними лопатками? Я боюсь, що навіть саперних лопаток на всіх не вистачить.

І на завершення – основними ризиками реалізації Стратегії можуть бути: “недостатні інвестиції в розвиток сил оборони, неефективний розподіл видатків на оборону України та витрачання державних ресурсів на утримання безперспективного озброєння, військової та спеціальної техніки”. Як наслідок – “неспроможність забезпечити відсіч і стримування збройної агресії проти України з боку Російської Федерації традиційними формами і способами збройної боротьби, зважаючи на незрівнянну різницю у воєнних потенціалах”.

Стоп, ми Стратегію перемоги пишемо чи виправдовуємось, чому в нас нічого не вийде? А хіба ті, хто готує Стратегію, хто підписав її, не мають відповідати за те, щоб був достатній рівень інвестицій, ефективно розподілялися видатки на оборону?

Успіх реалізації Стратегії залежить від “єдності, патріотизму та готовності держави і суспільства до захисту, зокрема збройного, демократичного ладу, незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України; достатності економічного розвитку держави для нарощування можливостей оборонної промисловості щодо розроблення, виробництва і постачання силам оборони новітнього озброєння, військової та спеціальної техніки”. Геніально! Буде економічний розвиток – ми переможемо. Але чи буде – невідомо. А якщо щось піде не так, то це брак патріотизму та готовності суспільства до захисту.