By 
“Світ уже ніколи не буде таким, як раніше” – твердження, що встигло стати кліше за час коронавірусного карантину, який тією чи іншою мірою скував більшість країн світу, що змушує говорити про масштабні наслідки, передусім для економіки. Уже даються в знаки зміни у міграції робочої сили, перервані ланцюжки постачання і збуту продукції. Проте варто говорити про перетворення і в іншому вимірі – ціннісному.
Нова свідома мода
Показовою в цьому плані є ситуація в індустрії моди. Ця квінтесенція розквіту споживацького суспільства чи не найбільше постраждала від нинішньої карантинної кризи – цьогоріч їй прогнозують збитки у понад 40 млрд доларів.
А чи знаєте ви, що ця галузь, за різними оцінками, друга чи третя у світі за рівнем забруднення навколишнього середовища? Тільки у США щороку викидають понад 13 млн тонн одягу.
Так от, посидівши кілька тижнів чи місяців на карантині, чимало людей може виявити, що їм насправді не потрібно стільки речей, скільки вони купують, і що влаштовувати шопінг для пошуку обновок зараз, у цей час невизначеності, мабуть, не найкращий варіант. До того ж перспектива втратити роботу чи доходи змушує багатьох урізати всі зайві витрати.
Про необхідність відходу від культури надлишкового споживання заявив всесвітньо відомий дизайнер Джорджіо Армані. Він написав відкритого листа, в якому зазначив, що fashion-індустрія має сповільнитися, а кількість продукції – зменшитися. Він вважає, що сьогодні занадто часто випускаються нові колекції одягу, вводяться все нові і нові тренди, внаслідок чого вже за кілька тижнів куплена річ стає “немодною” і опиняється на смітнику. На переконання дизайнера, тільки повернення до так званої slow-fashion змусить споживача знову цінувати працю, вкладену в кожну річ.
“Занепад індустрії почався тоді, коли в сегменті розкоші були впроваджені методики fast-fashion, що імітують нескінченний цикл продукування нових речей, змушують купувати більше й більше. Водночас усі почали забувати, що справжня розкіш потребує часу, щоб бути гідно оціненою. Я не бачу сенсу в тому, щоб у котроїсь із курток, які створено під лейблом Giorgio Armani, було всього три тижні, щоб бути проданою. Інакше потім її вже вважають застарілою моделлю, яку потрібно чимось замінити – дуже подібним, але обов’язково новим. Я так ніколи не працював і загалом вважаю такий підхід аморальним”, – написав модельєр.
Цікаво, що про ці проблеми він говорив і раніше, але, здається, тільки зараз до його слів починають по-справжньому дослухатися. Можливо, культура відповідального споживання, так званої сталої моди (sustainable fashion) дійсно стане, вибачте за тавтологію, модною. Ну або навпаки – наче після довгої дієти, зголоднілі за шопінгом люди гарячково кинуться все скуповувати у відкритих після карантину торгових центрах.
Альтруїстична економіка чи “наживайся, хто може”?
Джорджіо Армані, до речі, став одним із найактивніших борців проти пандемії коронавірусу в Італії. Ще на її початку він пожертвував лікарням 1,25 млн євро і викупив шпальти 60 італійських газет, де подякував медикам за їхню щоденну працю у цей важкий час.
Також до благодійності долучилися інші титани модної індустрії. Такі бренди, як Prada, Ralph Lauren та інші, не тільки пожертвували мільйони на боротьбу проти епідемії, а й почали на своїх потужностях виробляти захисні маски і медичні халати. В Україні локальні дизайнери також об’єднали зусилля для пошиття захисних костюмів для лікарів.
Окрім того, світові косметологічні гіганти – такі, наприклад, як L’Oréal, почали використовувати свої заводи для виробництва дезінфекційних засобів для медустанов.
Звісно, великі бренди і потужні корпорації мають ресурси і запас міцності для таких альтруїстичних дій. І будучи на ринку вже десятиліттями, вони, як ніхто інший, розуміють важливість побудови власного іміджу, що в майбутньому однаково окупиться.
Та є вдосталь підприємливих людей, які хочуть уже зараз нажитися на кризі і паніці. Варто згадати хоча б завищені у кільканадцять разів ціни на захисні маски і санітайзери для рук. Маски до того ж несподівано перетворилися з санітарної необхідності на своєрідну моду – виробники спіймали момент і не забарились запропонувати широкий асортимент кольорів і візерунків. Цьому сприяли і вимоги державного карантину, які зобов’язали всіх відвідувати громадські місця в масках, нехай і саморобних (дарма, що ефективність простих тканинних масок з медичного погляду, м’яко кажучи, сумнівна).
Зараз невідомо, як надовго з нами ця нова “маскова мода”. Не виключено, що деякі люди і після офіційного завершення карантину і далі носитимуть маски, побоюючись за інерцією якщо не Covid-19, то іншої інфекції…
Свій до свого по своє
За оцінками Української торгової гільдії, внаслідок карантинних обмежень торгівля може скоротитися аж на 70%. Звісно, це не стосується продуктових магазинів, аптек чи різноманітних онлайн-послуг, яким карантин дав можливість зростати. Інші ж підприємці, особливо якщо це малий бізнес, ризикують після карантину просто не запустити свою справу заново.
На тлі цього почали з’являтися заклики підтримувати локальних виробників, адже саме вони створюють робочі місця і платять податки у бюджет. Наприклад, акція “Купуй у своїх” чи флешмоб “#КупуйУМалих”.
Нинішня ситуація виглядає як гарний шанс для розвитку внутрішнього туризму в Україні, адже є велика ймовірність, що летіти на якісь закордонні курорти цього літа буде все ще неможливо або надто ризиковано. Та й невідомо, коли Європа знову відкриє кордони для іноземців.
Отож в українців цього року буде чудова нагода досліджувати красоти власної країни. Цікавих місць і пам’яток насправді вистачить не на одну відпустку, і хтозна – можливо, багатьох чекають несподівані відкриття. Якби ж тільки місцевий туристичний бізнес використав прибутки від напливу клієнтів для покращення сервісу, а не лише для того, щоб загнути ціни “як на Кіпрі”.
Для цього спочатку, звичайно, необхідне відновлення транспортного сполучення і, що не менш важливо, – запровадження нових маршрутів. Адже відомо, що до багатьох навіть потенційно дуже привабливих для туристів місць в Україні добратися комфортно можна лише на власному авто.
Отже, ця криза, як, мабуть, і всі попередні, – це ще одна нагода замислитись над своїми споживацькими звичками і, можливо, зробити якісь висновки. Навіть якщо це не товари першої необхідності, а такі “забаганки”, як новий одяг чи туристичні поїздки, вони однаково становлять важливу частину щоденного життя і культури споживання. Від нас залежить, якою вона буде після виходу економіки з карантинної коми.
