By 
“Україною керує Сорос”, “МВФ хоче забрати українську землю”, “США випробовують на українцях вакцини” – токсична суміш антизахідних страшилок, які подекуди більше схожі на якийсь анекдот, насправді виявилася в Україні доволі поширеною й жаданою. А тому, мабуть, потребує більш осмисленого оцінювання й реагування.
“Хіти” антизахідної пропаганди
Чому конспірологічна пропаганда успішна й що з цим робити – цій темі було присвячене дослідження програми “Арена”, ГО “Інтерньюз-Україна”, Харківського інституту соціальних досліджень і Лабораторії журналістики суспільного інтересу.
Дослідники відстежили набір прокремлівських пропагандистських наративів в українських ЗМІ й визначили їхню загальну привабливість за допомогою соціологічного опитування. І результати змушують задуматися, звідки черпає інформацію велика частина українських громадян.
Отже, 40% населення вважає, що Україна перебуває під зовнішнім управлінням західних кураторів, кредиторів та “соросят”. 39% вірять, що Джордж Сорос і Міжнародний валютний фонд прагнуть експлуатувати українські землі. 25% переконані, що США розгорнули мережу біолабораторій в Україні.
Прихильників цих теорій більше на Сході України, ніж на Заході, але загалом, як виявилось, усі регіони вразливі до таких меседжів. Водночас дослідники зазначають, що після початку військової агресії Кремля у 2014 році в Україні стало важче просувати явно проросійські наративи, які б прославляли РФ, тому пропагандисти йдуть іншим шляхом – намагаються зобразити решту світу “таким самим злом”.
Сюди ж можна зарахувати й інші тези, які поширюються в українському інформаційному просторі, зокрема, що Угода про асоціацію з ЄС невигідна для України й що Росія нібито досі є нашим найбільшим торговельним партнером.
Усі ці меседжі мають підштовхувати вразливу аудиторію до головної думки: мовляв, навколо недружній Захід, який тільки й думає, як би то використати Україну у своїх цілях. Загальна мета кремлівської пропаганди все та ж – підривання реформ, посилення своїх економічних інтересів, відчуження України від західних партнерів та її повернення в орбіту Росії.
Але головна небезпека поширення цих антизахідних ідей якраз у тому, що вони вражають людей поза звичною “проросійською” бульбашкою й розповсюджуються серед аудиторії, яка часто перебуває в стихійній опозиції до Кремля. Водночас у хід можуть іти різні засоби – як відверта дезінформація, так і більш тонкі маніпуляції суспільною свідомістю. Вони підводять людей до думки, що Захід не буде допомагати Україні просто так і що зрештою “доведеться заплатити дуже високу ціну”.
Зараз у центрі дезінформаційних кампаній опинилися протиковідні вакцини, тому ця проблема вже стала не лише політичним викликом, а й питанням громадського здоров’я.
Чому конспірологічні теорії так легко поширюються?
Як показало Світове дослідження цінностей, українці здебільшого ставлять на перше місце цінності “виживання” (економічна та особиста безпека), а не “самовираження” (бажання брати участь у прийнятті рішень в економічному та політичному житті). На думку дослідників, саме брак безпеки та слабке відчуття суб’єктності зумовлюють тенденцію передавати відповідальність владі, зовнішнім силам тощо. І такі установки формують сприятливий ґрунт для численних теорій змови.
Поширенню меседжів кремлівської пропаганди також сприяє вразливість українського інформаційного простору. До того ж щороку дедалі більше зростає роль соціальних мереж, а традиційним ЗМІ все важче конкурувати з ними за увагу аудиторії. Так, за даними на 2020 рік, 62% українців використовували соцмережі для отримання новин. Facebook та Instagram – найпопулярніші сторінки соціальних медіа в Україні, та попри заборону російських соцмереж деякі українці досі заходять на такі платформи, як ВКонтакте.
Росія також активно використовує додаток Telegram для впливу на громадську думку в Україні. У лютому 2021 року СБУ виявила, що низкою політичних Telegram-каналів в Україні керує широка агентурна мережа, яка спеціалізуються на підривній діяльності та підпорядковується російським спецслужбам.
Надія на критичне мислення?
Втім, попри загалом широке розповсюдження антизахідних ідей, кінцева мета прокремлівської дезінформації все-таки натикається на спротив українського суспільства, 61% українців вважає найбільшою загрозою для України Росію, а лише 15% – США. Приблизно 80% погоджуються з тим, що “Україні слід підтримувати тісніші відносини з ЄС”, хоча деякі українці й скептично ставляться до користі євроінтеграції. “У світі, де людина людині – вовк, Кремль досі вважається найбільш злим вовком”, – роблять висновок дослідники.
Ба більше, недовіра до влади, до ЗМІ та держави в Україні пом’якшується високим рівнем довіри до громадянського суспільства та волонтерів, і саме в цьому вбачається фундамент суспільної стійкості, зокрема під градом ворожої пропаганди. Також вселяють надію результати опитування у фокус-групах, які засвідчили, що навіть у найбільш вразливих категоріях є люди, які намагаються шукати різні джерела інформації й зіставляти їх.
Отже, якісним українським ЗМІ та відповідальним лідерам думок потрібно навчитися ефективно конкурувати на платформах Telegram, Facebook і YouTube
І справа має бути зовсім не в ідеалізації Заходу чи очікуванні “манни небесної” від міжнародних організацій. Здоровий скепсис щодо цих інституцій, як і повноцінні аргументовані дискусії, наприклад, про те, на яких умовах брати позики МВФ, цілком прийнятні для здорової демократії. А поінформована аудиторія може розрізнити, скажімо, такі поняття, як “контроль” і “вплив”, і не дасть завести себе в темний ліс прокремлівських і антизахідних конспірологічних теорій.
2 Comments