Уроки з абортного бунту в Польщі

Уроки з абортного бунту в Польщі
2020-й рік був багатим на масові протести у різних куточках світу, які супроводжувалися жорстокими сутичками з силами правопорядку. В деяких країнах бунтували проти диктаторських замашок влади, в інших – проти зубожіння населення і заниження соціального статусу, в перших і других, зрештою, люди почали згодом виявляти бурхливе незадоволення карантинними обмеженнями з приводу пандемії коронавірусу. І от під кінець жовтня поляки відзначилися протестною оригінальністю – радикально виступили проти (майже) повної заборони абортів у їхній країні.

Аборт – штучне переривання вагітності – завжди в нашій частині світу був справою сором’язливою і дуже особистою. Пов’язаною переважно з якимись драматичними сімейними обставинами, як-от: загроза для здоров’я і життя породіллі, загроза пожиттєвої інвалідності для дитини, а також – з поняттям “небажана дитина” у широкому спектрі причин.

То що ж мало б статися, щоб така інтимна тема стала раптом приводом для масових протестів, які привернули увагу громадськості у багатьох країнах світу? У Польщі причиною для цього стало рішення Конституційного суду від 22 жовтня 2020 р. про те, що переривання вагітності через важкі патології у майбутньої дитини порушують право плоду на життя.

Це рішення насправді не було “снігом на голову” для польських жінок. Питання абортів у відродженій незалежній Польщі завжди було каменем спотикання між консервативно-католицькими середовищами і ліво-ліберальними. З 1993 року навіть існував так званий абортний коспроміс, при якому штучне переривання вагітності в цій країні допускалося тільки у трьох випадках: коли вагітність була наслідком інцесту чи зґвалтування, коли становила загрозу життю чи здоров’ю матері, коли у плоду попередньо виявляли важкі вади чи хвороби. Тепер цей компроміс порушено, і реакція не забарилась.

Ця справа тільки-но розвивається. Наскільки вона стане насправді масовою і радикальною – покаже найближче майбутнє. Але вже й зараз є достатньо причин, щоб і нам при нагоді вивчити деякі уроки польського бунту. Для цього потрібно уважніше приглянутися до того, яка кому справа до абортів – державі, Церкві, громадськості.

Держава тут є у двозначній позиції. З одного боку, їй, звичайно ж, потрібні нові громадяни: майбутні захисники, платники податків, будівничі світлого майбутнього etc. Особливо тепер, коли природний приріст зменшується пропорційно до щораз чисельнішої втечі кадрів зі своїх країн. З іншого боку, держава зі зрозумілих причин не в захваті від збільшення кількості новонароджених неповносправних громадян, які й самі не принесуть очікуваної користі і ще й обмежуватимуть активність їхніх повносправних родичів та опікунів. Тож більшість держав у питанні абортів залишається досить нейтральною, але не такі, як Польща, де Католицька церква має великий вплив.

Питання: для чого Церкві відстоювати примусове народжування нездорових чи небажаних дітей, взагалі може видатися незрозумілим і безглуздим для людей, які не втаємничені в релігійне життя загалом і не знайомі з християнськими догмами зокрема. Справа в тому, що основою християнської релігії є захист і опіка хворих і слабих, загублених і відсталих, ображених і принижених. Не буде їх – не буде й християнської церкви. Здорові і успішні до церкви не поспішають. Тому Церква зі всіх сил там, де може, намагається добитися впровадження деяких корисних для неї рішень на державному рівні. “Всіх сил” – тут означає і тих сумнівних з морального погляду. Бо одна справа – повчати паству, а інша – лобіювати і здійснювати тиск на політиків та урядовців.

Саме цей нездоровий з морального погляду альянс влади і Церкви викликав таку бурхливу реакцію у частини польського суспільства. Справа ж не лише в “забороні абортів”, адже їх робили завжди – легально чи нелегально, а тепер без особливих перешкод можна зробити і в сусідніх з Польщею країнах. Проблема у надто глибокому втручанні держави у інтимні сфери життя її громадян, до того ж під тиском “моральної інституції”, котра, будучи не здатною переконати громадян до своїх антиабортних аргументів , вдається до лобіювання примусових заборон.

Теж варто, мабуть, підкреслити, що ця найновіша в Польщі “абортна баталія” (яка почалася ще в квітні з подання до Сейму відповідного законопроекту) співпала з періодом пандемії коронавірусу з його незнаними досі у сучасному вільному світі обмеженнями громадянських прав. Можна б сказати, що розширення заборони абортів стало у Польщі першим побічним ефектом пандемії Covid-19. Та, на жаль, не останнім. І не тільки в Польщі, і не тільки в справі абортів.

Українці щойно повернулися із виборчих дільниць, де обирали собі представників місцевої влади, з надією на покращення життя. Надії ці можуть виявитися марними, якщо покладатися тільки на вибори, а потім більше нічого не робити. Адже покращення життя – це справа не тільки правильного вибору влади раз на кілька років, але й щоденної боротьби проти негативних впливів, зокрема й з боку тих, кого щойно обрали.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *