Зимова мопедна буря

2 жовтня речник Повітряних сил ЗСУ Юрій Ігнат заявив: “Повітряні сили готуються до того, що найближчим часом ударні дрони будуть переважати над ракетами в російських атаках по території України”.

Одночасно популярний український військовий портал Defence Express підсумував, що вересень став “рекордним” за кількістю атак БПЛА типу “Шахед-136”. За місяць було випущено 503 дрони, з яких було збито 396. У серпні Україну атакували 167 дронів, у липні — 246, у червні — 197, а в травні — 413 (попередній “рекорд”).

Згідно з підрахунками експертів із Defence Express, максимальна добова кількість запущених російських дальніх ударних БПЛА становить 44 одиниці (це було двічі за вересень) і водночас ефективність нашої ППО оцінюється приблизно у 75 % збитих апаратів. У випадках, коли ворог одночасно скеровував на українські цілі менш як два десятки “Шахедів”, ефективність ППО досягала 100 %.

Пряма залежність ефективності ППО від того, наскільки масованою є дронова атака, була очевидною навіть для пересічних громадян. Водночас липневе попередження Марії Берлінської про те, що росіяни розпочали широкомасштабні, централізовані та добре фінансовані “перегони дронів”, почула профільна аудиторія, але на рівні ЗМІ, здається, воно успішно потонуло в “інформаційному шумі”. Тим більше, що не всі второпали, про які саме БПЛА йдеться.

І це, найімовірніше, ішло суспільству на користь. Хай там як, а панічні настрої не додають доброго. Проте нині, коли вже й офіційні речники ЗСУ кажуть про нову ситуацію, можна про це поговорити.

Почнемо з історії.

Перенапружувати й відтак проривати системи ППО масованими атаками дешевих і наддешевих літальних апаратів придумали не в Москві. Це військове ноу-хау належить терористам із проіранської “Хезболли”. Вони свого часу організували низку атак території Ізраїлю, запускаючи з прилеглих земель сотні (іноді й до тисячі) кустарних ракет “Кассам” та “Ель-Кудс”, зроблених вручну, у підвалах, з обрізків металевих водопровідних труб і забезпечених саморобним паливом із магазинного цукру та калійної селітри.

Якщо витрачати на кожну таку “летючу трубу” дорогу високотехнологічну ракету із системи “Залізний купол”, то на таке не вистачить ані ракет, ані фінансів. Тому ізраїльтяни віддають перевагу дешевшим засобам боротьби. Їхня розвідка завдяки численним платним агентам виявляє майстерні, де виготовляють “Кассами”, і склади з готовими “летючими трубами”, відтак авіація безжально знищує ці об’єкти.

“Шахеди-136”, звісно, не “летючі труби”. Це машини серйозні, здатні вражати нерухомі об’єкти на відстані до 1500 км. Мають БЧ вагою до 90 кг тротилу. Вміють обходити райони дислокування ППО за складними траєкторіями, влучати в ціль із точністю до кількох метрів і пасивно протистояти системам РЕБ. Звісно, що коштують ці апарати куди дорожче за арабські “Кассами”, але вони набагато (в сотні разів) дешевші й технологічно простіші за “Калібри”, “Онікси” та ракети сімейства “Х”. Така країна, як Росія, може собі дозволити масове виробництво подібних БПЛА. Коли я пишу “масове”, то маю на увазі не тисячі, а в перспективі навіть не десятки тисяч.

Ще минулої зими розвідувальні супутники надіслали до штабів збройних сил країн НАТО фотографії будівельного майданчика в Єлабузі, що в російському Татарстані. Там будують великий завод для виробництва дальніх ударних дронів на базі “Шахеда-136”. У наших ЗМІ називали різні (здебільшого смішні, дуже применшені) масштаби виробництва на цьому підприємстві. Насправді ж уже наступного року, коли завод працюватиме далеко не на повну потужність, там можуть зібрати, за різними неофіційними оцінками, від 15 до 45 тисяч комплектів БПЛА. Кажуть, що головна технологічна проблема — двигуни. Якщо російська промисловість не зможе найближчим часом якісно скопіювати австрійський, китайський або корейський моторчик, то цифри будуть скромнішими.

Але порівняйте це з двома тисячами “Шахедів”, які атакували Україну від початку 2023 року, і ви зрозумієте, що вже взимку (у найкращому для нас разі — на початку весни) ми матимемо зовсім іншу ситуацію з атаками “летючих мопедів”. З цілою “мопедною бурею”. Жодна система ППО у світі не зустрічалася із чимось подібним. Це будуть уже не 44 БПЛА за добу, а кілька сотень.

І тут виникає запитання щодо оборони нашої енергосистеми. Ми вже знаємо (зокрема, завдяки публікації в “УП”), що до кінця року буде завершено будівництво інженерного захисту 22 ключових підстанцій. Він, як нам кажуть, призначений для того, щоб зробити великі трансформатори невразливими для ударних БПЛА. А за рік будуть створені укриття, здатні захистити ті трансформатори навіть від крилатих ракет із БЧ вагою 500 кг. Також ми знаємо, що на капітальні залізобетонні захисні споруди для енергогенерувальних потужностей і розподільних вузлів виділена астрономічна сума в 76 млрд гривень.

Проте в разі, якщо ворог запускатиме сотні БПЛА на добу, йому не буде принципово вражати саме ключові підстанції або споруди ТЕС і ГРЕС. Ми вже знаємо, що путіністи не шкодують грошей на війну. На “летючих мопедах” не економитимуть і поготів. Не можна відкидати й ударів по дрібніших об’єктах енергетичної інфраструктури: по малих електростанціях, стаціонарних генераторах, опорах ЛЕП, кабелях і дрібних трансформаторах.

Зрозуміло, що відновлення цих елементів буде на два, або й на три порядки простішим, швидшим і дешевшим за відновлення великої підстанції чи турбінного залу ТЕС. Але питання знов-таки в масовості. Не дай Боже, звісно, але якщо щодоби від ударів дронів падатимуть десятки опор ЛЕП-1500? Чи готові до цього бригади ремонтників і відповідна техніка? Чи зберігаються в належних місцях матеріали та запасні частини?

Тому навіть нефахівцеві зрозуміло: стрижневу позицію в захисті нашої енергосистеми займають не велетенські бетонні “саркофаги”, а високотехнологічні, численні, мобільні — і бажано недорогі — засоби ППО. Речник Повітряних сил запевняє, що роботи в цьому напрямі ведуться.

Під питанням залишається здатність російської промисловості вдосконалювати іранські “мопеди”. Були повідомлення про те, що російська станція супутникового зв’язку БПЛА “Комета” більш стійка до дії засобів РЕБ, аніж її іранські аналоги. Також сповіщалося про нові двигуни з малою шумністю та нові композитні матеріали в конструкції планера.

Тобто можемо припустити, що завод у Єлабузі здатен виготовляти не лише “Герань-2”, скопійовану з іранської копії ізраїльського оригіналу, але і яку-небудь “Герань-5” з підвищеною дальністю і меншою боєголовкою чи, навпаки, з дальністю лише до 500 км, але натомість здатну нести двохсоткілограмовий заряд тротилу. Недарма в останні тижні почастішали випадки використання цих дальніх БПЛА для ураження цілей, розташованих на відстані лише кількох сотень кілометрів від лінії фронту.

До зими залишилося менш як два місяці. На нас, найпевніше, чекає нова жорстока повітряна битва. І тут незайвим буде ізраїльський досвід знищення ворожих апаратів там, де їх виробляють. Скільки там кілометрів від нашого кордону до Єлабуги?